Court ruling № 44075548, 22.04.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2015р. м. Київ К/9991/51189/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерконтракт»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012

у справі № 2а-1870/6501/11 Сумського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Інтерконтракт»

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби (ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Інтерконтракт» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28.02.2011 № 81/23-3/32325314, про порушення ТОВ «Інтерконтракт» норм підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) та пункту 1.32 статті 1, пунктів 5.1, 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), а саме: 1) завищення податкового кредиту у податковому обліку за вересень 2010 року на 16500,00 грн. у зв`язку з включенням суми податку на додану вартість за податковою накладною, виписаною ТОВ «Техкомплектресурс» на поставку маркетингових послуг; 2) завищено валові витрати за 3-й квартал 2010 року на 82500,00 грн. внаслідок включення до суми валових витрат цієї суми як витрат на придбання маркетингових послуг у ТОВ «Техкомплектресурс».

За наслідками перевірки Конотопською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.03.2011: № 0000232311 - про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20625,00 грн. (у т.ч., 16500,00 грн. - основний платіж та 4125,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000222311 - про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 25781,25 грн. (у т.ч., 20625 грн. - основний платіж та 5156,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Як свідчить приєднана до справи копія Довідки АБ № 108392 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача є дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, оптова торгівля, організація перевезення вантажів, оптова торгівля іншими продуктами харчування, оптова торгівлі електронними компонентами та устаткуванням, оптова торгівлі іншими машинами та устаткуванням ( а.с.63).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на виконання договору про надання маркетингових послуг від 01.08.2010 між позивачем (замовник) та ТОВ «Техкомплектресурс» (замовник) останній виписав позивачу податкову накладну № 80311 від 01.09.2010 на поставку маркетингових послуг вартістю 100000,00 грн., ПДВ в сумі 16500,00 грн. за якою він включив до податкового кредиту у податковому обліку за вересень 2010 року та збільшив суму валових витрат в декларації про прибуток підприємств за 9 місяців 2010 року на 82500,00 грн.

Відповідно до пункту 3 договору від 01.08.2010 предметом маркетингових досліджень є аналіз кон'юнктури ринку м'ясної продукції, прогнозування кон'юнктури ринку м'яса птиці та розвитку підприємництва в умовах ринкових відносин, дослідження економічної кон'юнктури; напрямки маркетингових досліджень визначені в пункті 4 договору ( а.с.38-40).

01.09.2010 складено акт здачі-прийняття робіт маркетингових послуг, загальною вартістю 83333,33 грн.

Надаючи оцінку цьому акту, суди попередніх інстанцій, взявши до уваги зміст пункту 4 договору від 01.08.2010, обґрунтовано виходили з того, що акт не містить інформації, яка б розкривала зміст, обсяг наданих послуг, характеризувала б послуги саме як маркетингові, калькуляцію визначення їх вартості, часові межі виконання тощо.

Це ж саме стосується і звіту про маркетингові дослідження, який позивач надав в судовому процесі, оскільки в ньому, як справедливо відмітив суд, взагалі не висвітлені напрямки досліджень, які передбачені договором від 01.08.2010 ( а.с.88-114). При оцінці цих доказів суд обґрунтовано, як того вимагає стаття 86 КАС України, взяв до уваги такі обставини, як виконання досліджень, які притаманні маркетингу, не є характерним для діяльності ПП «Техкомплектресурс», оскільки не відповідає видам діяльності згідно з даними ЄДРПОУ; підприємство має стан обліку 11: припинено, але не знято з податкового обліку; відсутнє за місцезнаходженням; засновник, директор та бухгалтер підприємства представлені однією особою. Ці обставини підтверджуються листом ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя від 10.02.2011 (а.с. 45).

Підпунктом 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 вказаного Закону у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті).

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону).

Приймаючи до уваги викладене, суди попередніх інстанцій зробили юридично обґрунтований висновок про правомірне донарахування ТОВ «Інтерконтракт» податкових зобов`язань із податку на додану вартість та податку на прибуток згідно із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки акт здачі-прийняття робіт маркетингових послуг від 01.09.2010 не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо змісту первинного документу.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерконтракт» залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев

№ К/9991/51189/12