Court ruling № 43943075, 09.04.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року м. Київ К/800/64292/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просив:

- визнати протиправними дії Львівської митниці Міндоходів, які полягали у незаконній та безпідставній відмові у задоволенні його заяви від 13.11.2013 року, наданої листом № 3.2/47-6694 від 22.11.2013 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у невиконанні вимог Конституції України та інших нормативно-правових актів, що стосуються питань компенсації моральної шкоди, а також його права;

- зобов'язати Львівську митницю Міндоходів здійснити передбачені чинним законодавством заходи, спрямовані на компенсацію шкоди, заподіяної йому, як працівнику митних органів, під час виконання або пов'язані з виконанням ним протягом 2010 року службових обов'язків.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у заяві позивача не було конкретизовано, яку шкоду просить компенсувати заявник - моральну чи матеріальну, її розмір, згідно якої норми закону він вимагає компенсації шкоди. До заяви було додано копію довідки МСЕК серії ЛВА-1 № 478466 від 10.08.2010 року, однак до матеріалів справи її не було долучено. Інших доказів на підтвердження заяви щодо здійснення компенсації шкоди ні відповідачу, ні суду не було надано. У заяві від 13.11.2013 року позивач просив здійснити компенсацію шкоди заподіяної йому як працівнику митних органів під час виконання або пов'язаної з виконанням службових обов'язків, натомість, викладав обставини про заподіяння йому шкоди у зв'язку зі звільненням його від виконання службових обов'язків, припиненням перебування на державній службі та протиправністю дій працівників митниці, що, на думку позивача, призвели до його звільнення з посади наказом Державної митної служби від 30.04.2010 року № 736-к.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову про часткове задоволення позовних вимог:

- визнано протиправними дії Львівської митниці Міндоходів щодо розгляду заяви ОСОБА_4 від 13.11.2013 року, адресованої начальнику Львівської митниці Міндоходів, відповідь на яку була надана листом № 3.2/47-6694 від 22.11.2013 року;

- зобов'язано Львівську митницю Міндоходів здійснити передбачені чинним законодавством заходи, спрямовані на розгляд заяви ОСОБА_4 від 13.11.2013 року щодо компенсації шкоди, заподіяної ОСОБА_4, як працівнику митних органів, під час виконання або пов'язані з виконанням службових обов'язків протягом 2010 року;

- в задоволенні іншої частини вимог відмолено.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що відповідно до положень МК України та Порядку здійснення компенсації шкоди, заподіяної працівникам митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій під час виконання або пов'язаної з виконанням ними службових обов'язків, Львівська митниця Міндоходів не наділена повноваженнями вирішувати питання компенсації такої шкоди, а зобов'язана при отриманні заяви передати її за належністю до Держмитслужби для розгляду в установленому порядку.

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішення суду апеляційної інстанції, як такого, що постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково.

У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що згідно з наданими позивачем ксерокопіями довідок МСЕК серія ЛВА-1 № 478466 від 10.08.2010 року та довідкою МСЕК від 25.09.2012 року серія 10АМБ № 124353 друга група інвалідності настала внаслідок загального захворювання, а не професійного; позивач не наводить жодних доказів протиправності перевірки, проведеної стосовно нього; відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями посадових осіб Львівської митниці під час проведення перевірки з погіршенням стану здоров'я позивача.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

13.11.2013 року ОСОБА_4 звернувся із заявою до начальника Львівської митниці Міндоходів щодо здійснення компенсації шкоди, заподіяної йому, як працівнику митних органів під час виконання службових обов'язків або пов'язаної з виконанням службових обов'язків. До вказаної заяви ним було додано копію довідки МСЕК серії ЛВА-1 № 478466 від 10.08.2010 року.

Заява обґрунтована тим, що в результаті протиправних дій Львівської митниці, які пролягали у незаконній перевірці, зафіксованій в акті № 6783 від 09.04.2010 року, копія якого була направлена до прокуратури Львівської області та УСБУ, у нього погіршився стан здоров'я, пов'язаний із серцево-судинними захворюваннями, внаслідок чого йому була встановлена група інвалідності.

22.11.2013 року гр. ОСОБА_4 була направлена відповідь № 3.2/47-6694 за підписом т.в.о.начальника митниці Мрочко І.С., якою заявника було повідомлено про відсутність підстав для здійснення нарахування та виплати компенсації шкоди, заподіяної під час виконання або пов'язаної з виконанням службових обов'язків у зв'язку з тим, що друга група інвалідності була встановлена внаслідок загального захворювання. Крім того, відповідь була мотивована відсутністю вини уповноваженого органу, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року, із доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 71 від 08.02.1994 року.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно ст. 427 Митного кодексу України (далі - МК України), держава гарантує посадовим особам митної служби України соціальний захист і матеріально-побутове забезпечення. У разі загибелі, каліцтва або інвалідності внаслідок нещасного випадку, який стався з посадовою особою митної служби України під час виконання нею службових обов'язків, їй або її спадкоємцям здійснюється компенсаційна виплата в порядку, на умовах та у розмірах, визначених законодавством.

Відповідно до вимог ст. 431 МК Кодексу, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи відповідно до законодавства України компенсує працівникам митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій шкоду, заподіяну їм каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням службових обов'язків.

З метою реалізації статей 427, 431 Митного кодексу України, Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 678 від 26.05.2004 року, якою був затверджений Порядок здійснення компенсації шкоди, заподіяної працівникам митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій під час виконання або пов'язаної з виконанням ними службових обов'язків (далі - Порядок), який визначає механізм, умови і розміри здійснення за рахунок Державного бюджету України компенсації шкоди в разі загибелі, інвалідності або іншого ушкодження здоров'я працівника митного органу, спеціалізованої митної установи чи організації, що сталися внаслідок нещасного випадку або були заподіяні йому умисно під час виконання чи були пов'язані з виконанням таким працівником службових обов'язків.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що постраждалий працівник митного органу, спеціалізованої митної установи чи організації або його спадкоємці звертаються до митного органу, спеціалізованої митної установи чи організації, де працює (працював) постраждалий, з письмовою заявою, до якої додаються такі документи : копія акта про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, засвідчена в установленому порядку; у разі загибелі постраждалого - копія свідоцтва про смерть; у разі інвалідності чи стійкої втрати постраждалим професійної працездатності - копія довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності чи про ступінь стійкої втрати професійної працездатності; копія документа, що засвідчує зв'язок між загибеллю, інвалідністю або іншим умисно заподіяним ушкодженням здоров'я та виконанням службових обов'язків постраждалим (видається органами прокуратури, СБУ, МВС, судом); довідка Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань або його територіальних органів про проведені ним виплати у зв'язку з нещасним випадком.

У відповідності до п. 3 Порядку, одержані відповідним митним органом, спеціалізованою митною установою чи організацією документи передаються до Держмитслужби і розглядаються в установленому нею порядку. Держмитслужба протягом місяця після одержання всіх необхідних документів приймає рішення про компенсацію шкоди. Про прийняте рішення заявник повідомляється протягом тижня. Про відмову в компенсації шкоди заявник повідомляється письмово з обґрунтуваннями причин відмови. Рішення про відмову в компенсації шкоди може бути оскаржене в судовому порядку.

Наказом Державної митної служби України № 1 від 02.01.2010 року «Про створення колегіальних органів» (Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державної митної служби України від 21.12.2010 року № 1495, від 17.06.2011 року № 512, від 14.03.2012 року № 158, від 28.05.2012 року № 290, від 04.07.2012 року № 347, від 28.11.2012 року № 682), відповідно до статей 427, 431 МК України, пунктів 2, 3 Порядку, було створено Комісію Держмитслужби з розгляду документів, які подаються митними органами, спеціалізованими митними установами та організаціями, на проведення компенсації шкоди, а також затверджено її склад та положення про Комісію, на яку покладено відповідальність за організаційне забезпечення роботи Комісії на проведення компенсації шкоди.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у заяві від 13.11.2013 року позивач просив здійснити компенсацію шкоди заподіяної йому як працівнику митних органів під час виконання або пов'язаної з виконанням службових обов'язків, натомість, викладав обставини про заподіяння йому шкоди у зв'язку зі звільненням його від виконання службових обов'язків, припиненням перебування на державній службі, та протиправністю дій працівників митниці, що, на думку позивача, призвели до його звільнення з посади наказом Державної митної служби № 736-к від 30.04.2010 року.

З огляду на вищезазначені вимоги МК України та Порядку, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що Львівська митниця Міндоходів не наділена повноваженнями вирішувати питання щодо надання чи відмову у наданні компенсації шкоди, заподіяної працівникам митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій під час виконання або пов'язаної з виконанням ними службових обов'язків, а зобов'язана при отриманні заяви передати її за належністю до Держмитслужби для розгляду в установленому порядку. Тобто, дії відповідача щодо розгляду вищезазначеної заяви позивача та надання відповіді на таку є протиправними, а тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в

адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року у справі № 813/2123/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер О.В. Карась

А.О. Рибченко