Court ruling № 43940887, 22.04.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 року м. Київ К/800/19559/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014

у справі № 818/8702/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Кролевецький маслозавод»

до Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Кролевецький маслозавод" (надалі - ПАТ "Кролевецький маслозавод") до Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (надалі - Глухівська ОДПІ) задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Глухівської ОДПІ № 0000372200 від 05.11.2013.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо реальності господарських операцій, здійснених позивачем з його контрагентом.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ПАТ "Кролевецький маслозавод" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, зокрема, що ним належним чином підтверджено реальність здійснених господарських операцій, доводи податкового органу є безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій - законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями Глухівської ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "Кролевецький маслозавод" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні експортних операцій за період з 01.01.2012 по 30.09.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 1095008,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 14.10.2013 № 432/23/05464744 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.11.2013 № 0000372200, яким збільшено ПАТ "Кролевецький маслозавод" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1368670,00 грн., у тому числі за основним платежем на 1095008,00 грн. та на 273752,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ "Кролевецький маслозавод" та ТОВ "Алена" укладено договір поставки від 23.09.2011 № 39. З метою подальшої реалізації придбаного товару, 23.09.2013 ПАТ "Кролевецький маслозавод" укладено з ДП з іноземними інвестиціями "Укрпластавтомат" договір комісії №24. Згідно з умовами зазначеного договору, комітент доручає комісіонеру, а комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок комітента здійснити митне оформлення на експорт до Російської Федерації та поставку товарів, які належать комітенту на праві власності. Фактичне виконання умов вищезазначених договорів підтверджується: видатковими накладними, податковими накладними, копіями розрахунків, актами приймання-передачі товару зі зберігання, звітами комісіонера, доказами оплати.

31.12.2010 між ПАТ "Кролевецький маслозавод" та ТОВ "Молочник" договір поставки товару №13/01/11. З метою зберігання молока та молочних продуктів в інших містах України ПАТ "Кролевецький маслозавод" уклало договори зберігання від 28.06.2013 № 2з-2013 із ДП "Старокостянтинівський молочний завод", від 04.01.2013 №515-4 та від 23.09.2013 №43 із ТОВ "Молочник". Для реалізації придбаного за вищезгаданими договорами товару, між ПАТ "Кролевецький маслозавод" та ПП "Укрпродекспорт" укладено договори комісії №14/03-КРЛ від 14.03.2013 та №01/07-КРЛ від 01.07.2013. Фактичне виконання умов вищезазначених договорів підтверджується: видатковими накладними, податковими накладними, копіями розрахунків, актами приймання-передачі товару зі зберігання, звітами комісіонера, доказами оплати.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 ПК України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що фактично господарські операції відбулися між ТОВ "Молочник" і ТОВ "Алена" з контрагентами-нерезидентами через комісіонерів - ПП "Укрпродекспорт" та ДП з іноземними інвестиціями "Укрпластавтомат" без участі позивача. Проте, жодних доказів на підтвердження зазначеного відповідачем не надано, а його висновки базуються виключно на припущеннях.

Водночас, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 у справі № 818/8702/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна