№ 43930509, 06.04.2015, Shevchenkivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 761/27475/14-а

Провадження №2-а/761/27/2015

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Волошина В.О.

при секретарі: Бойчук С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації; Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними; визнання протиправної бездіяльності; зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

В вересні 2014р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним адміністративним позовом до відповідачів: Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач 1), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі по тексту - відповідач 2), в якому просив суд:

- визнати незаконними дії відповідача 1 щодо застосування ним під час нарахування/перерахунку позивачу одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення, за період з 12 травня 2014р. і до моменту розгляду даної справи, положень Бюджетних законів, а також підзаконних нормативно - правових актів, якими у порушення та розріз встановлених Конституцією і Законами України вимог і норм, визначено розміри вказаних компенсаційних виплат для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до того, ще й значно менші, ніж передбачено ст. 48 Закону № 796 для відповідної категорії громадян;

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо нарахування, перерахунку та виплати ними позивачу не отриманих та недоотриманих сум одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення, передбачених ст. 48 Закону № 796 за період з 12 травня 2014р. і до моменту розгляду даної справи;

- зобов'язати відповідача 1 зробити нарахування, перерахунок позивачу суму одноразової компенсації, на підставі, у порядку та розмірах, встановлених Законом № 796 у редакції діючих Законів № 230/96 від 06 червня 1996р., № 563 від 25 березня 1999р., № 2638 від 11 липня 2001р. та пов'язаними із ним Законами, а саме в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, з урахуванням виплаченої суми одноразової компенсації;

- зобов'язати відповідача 2 зробити виплату позивачу суми одноразової компенсації, на підставі, у порядку та розмірах, встановлених Законом № 796 у редакції діючих Законів № 230/96 від 06 червня 1996р., № 563 від 25 березня 1999р., № 2638 від 11 липня 2001р. та пов'язаними із ним Законами, а саме в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, з урахуванням виплаченої суми одноразової компенсації;

- зобов'язати відповідача 1 зробити нарахування, перерахунок позивачу, суми щорічної допомоги на оздоровлення, на підставі, у порядку та розмірах, встановлених Законом № 796 у редакції діючих Законів № 230/96 від 06 червня 1996р., № 563 від 25 березня 1999р., № 2638 від 11 липня 2001р. та пов'язаними із ним Законами, а саме в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за період з 12 травня 2014р. і до моменту розгляду даної справи, з урахуванням сум щорічної допомоги на оздоровлення;

- зобов'язати відповідача 2 зробити виплату позивачу, суми щорічної допомоги на оздоровлення, на підставі, у порядку та розмірах, встановлених Законом № 796 у редакції діючих Законів № 230/96 від 06 червня 1996р., № 563 від 25 березня 1999р., № 2638 від 11 липня 2001р. та пов'язаними із ним Законами, а саме в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, за період з 12 травня 2014р. і до моменту розгляду даної справи, з урахуванням виплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення;

- стягнути з відповідачів 1, 2 у порядку негайного виконання, передбаченого ст. 256 КАС України на користь позивача суму боргу за компенсаційними виплатами, що виникла за весь період порушення та невиконання відповідачами вимог Конституції та Законів України щодо визначення, нарахування та перерахунку соціальних гарантій позивача, передбачених ст. 48 Закону № 796.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, йому встановлена ІІ група інвалідності, і йому, як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат і одноразова компенсація в розмірі 45 мінімальних зарплат, проте відповідачами 1, 2 вимоги вищезазначеного Закону виконуються не в повному обсязі, тому позивач вимушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

В прохальній частині адміністративного позову, позивач просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності, заявлені позовні вимоги, підтримує в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача 1 проти позову заперечував, зазначаючи, що відповідач 1 діяв у відповідності з вимогами закону, і відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач 2, про час та місце розгляду справи оповіщався в установленому законом порядку, свого представника до суду не направив, однак ним були подані письмові заперечення на позов.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача 1, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом і не оспорювалося стороною відповідачів 1, 2 в судовому засіданні, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (1 категорія), інвалід ІІ групи.

Судом встановлено, що 27 травня, 11 червня 2014р. відповідачем 1 було прийняті рішення за наслідками розгляду заяви позивача, щодо нарахування і виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2014р. і одноразової грошової компенсації, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 120,0 грн. і 284,4 грн. відповідно.

21 липня 2014р. щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 120,0 грн. була перерахована позивачу на його поточний рахунок в РЦ ПАТ «КБ «Приватбанк», а 28 липня 2014р. одноразова грошова компенсація в розмірі 284,4 грн. була виплачена позивачу, шляхом поштового переказу за місцем його проживання.

В судовому засіданні представник відповідача 1 наголошував, що відповідач діяв правомірно, оскільки виплачені позивачу щорічна допомога на оздоровлення за 2014 рік і одноразова компенсація була здійснена у порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України, оскільки таке право передбачено пунктом 67 Прикінцевих положень Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік».

Однак суд не може погодитись з такими доводами сторона відповідача 1.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно статті 63 вказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 48 зазначеного Закону в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року №230/96-ВР, одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які є інвалідами І і ІІ групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Така редакція існує після визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 змін, внесених підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI.

В подальшому пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджету України на 2012 рік» встановлено, що у 2012 році норми і положення статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Аналогічні положення передбачені пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджету України на 2013 рік» якими установлено, що у 2013 році норми і положення статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 р.

Таким чином, Верховна Рада України визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.

Однак, з 01 січня 2014 р. Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» в редакції від 16 січня 2014 р. не делеговані повноваження Кабінету Міністрів України як державному органу, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, зокрема, реалізацію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проте, згідно пояснень представника відповідача 1, та наданих суду письмових заперечень відповідача 2 на адміністративний позов, щорічна допомога на оздоровлення за 2014 р. нарахована та виплачена позивачу у розмірі 120,0 грн., а одноразова компенсація нарахована та виплачена 284,4 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. за №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто у період, коли Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» не містив порядку застосування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення.

Лише 31 липня 2014 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», яким Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнено п. 67. Так, цим пунктом передбачено, що норми і положення статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Закон України від 31 липня 2014 року №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» набрав чинності 03 серпня 2014 р.

За таких обставин, позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, ІІ групи інвалідності, у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, а також на одноразову компенсацію у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 р. №230/96-ВР.

Тому, відповідачі 1, 2 неправомірно нарахували та виплатили позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 р. та одноразову компенсацію у розмірі, що передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Разом з тим, суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом визнання неправомірними дій відповідачів 1, 2 щодо нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 р.; одноразової компенсації у розмірах, менших ніж ті, що встановлені ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 р. №230/96-ВР. З метою захисту порушеного права позивача, суд вважає вірним зобов'язати відповідача 1 здійснити перерахунок позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 р., одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, який має ІІ групу інвалідності у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат та сорока п'яти мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 р. №230/96-ВР, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час виплати, та з урахуванням виплачених сум та зобов'язати відповідача 2 здійснити виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 р., одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, який має ІІ групу інвалідності у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат і сорока п'яти мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 р. №230/96-ВР, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час виплати, та з урахуванням виплачених сум.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідачів щодо нарахування, перерахунку та виплати ними позивачу не отриманих та недоотриманих сум одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення не підлягають задоволенню, як такі, що не були доведені позивачем.

Позивач, як особа, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, звільнений від сплати судових витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 8, 10, 11, 13, 17-19, 69-71, 86, 94, 99, 100, 104, 158-163, 167, 185, 186, 254 КАС України; ст. ст. 3, 19, 22, 46, 64, 92, 152 Конституції України; ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 р. №230/96-ВР, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації; Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними; визнання протиправної бездіяльності; зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік; одноразової компенсації у розмірах, менших ніж ті, що встановлені статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 р. №230/96-ВР.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік, одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, який має ІІ групу інвалідності у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат та сорока п'яти мінімальних заробітних плат, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 р. №230/96-ВР, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час виплати, та з урахуванням виплачених сум.

Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік, одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, який має ІІ групу інвалідності у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат і сорока п'яти мінімальних заробітних плат, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 р. №230/96-ВР, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час виплати, та з урахуванням виплачених сум.

В інший частині адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою суду за наслідками апеляційного провадження.

На підставі частини 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06 квітня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 09 квітня 2015 року.

Суддя :