Court ruling № 43907855, 29.11.2012, Zhytomyr Administrative Court of Appeal

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Котик Л.О.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"29" листопада 2012 р. Справа № 1702/7673/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

ОСОБА_2,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "19" січня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом, в якому просила зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області (далі - УПСЗН) провести нарахування і виплату їй та її неповнолітнім дітям грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон №796-ХІІ), виходячи із розміру 40% мінімальної заробітної плати.

Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 19.01.2012 року позов задоволено. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_4 та її неповнолітнім дітям: ОСОБА_5, ОСОБА_6, грошову допомогу, передбачену ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 40 % від встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, на кожного, починаючи з 20 березня 2011 року по 19 січня 2012 року.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову, прийнявши нову - про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та її неповнолітні діти відносяться до категорії осіб, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, проживають на території зони гарантованого добровільного відселення, отримують допомогу у звязку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, передбачену ст.37 Закону №796-ХІІ, але у розмірі, встановленому постановою КМУ.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом № 796-XII Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст. 37 Закону № 796-XII громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

Водночас суми, з яких здійснювався розрахунок виплат позивачу, передбачених Законом № 796-XII, визначалися згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи. Зазначеною постановою, всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ, який встановлює розмір доплати як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати, установлено конкретні розміри такої доплати в твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру доплати застосуванню підлягає саме ст.37 Закону №796-ХІІ, а не постанова КМУ від 26.07.1996 р. за №836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав. Ці кошти мають бути виплачені управлінням праці та соціального захиcту населення згідно із Порядком використання коштів державного бюджету для використання програм, повязаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою КМУ від 20.09.2005 р. № 936.

Проте, задовольняючи позовні вимоги за 2012 рік, суд першої інстанції не врахував приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік".

Так, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" установлено, що в 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., N 13, ст. 178 із наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Дана норма Закону до теперішнього часу Конституційним Судом України не визнавалася неконституційною, що доводить правомірність застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України при визначенні розміру спірної допомоги в 2012 році.

Відтак, до задоволення підлягають вимоги позивача про нарахування і виплату допомоги у розмірі, передбаченому ст.37 Закону №796-ХІІ, за період з 09.05.2011 року по 31.12.2011 року.

З огляду на вищенаведене, постанова суду в частині визначення періоду для нарахування і виплати грошової допомоги у звязку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва підлягає зміні шляхом зазначення кінцевої дати періоду - по 31 грудня 2011 року. В решті постанову суду слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "19" січня 2012 р. в частині визначення періоду для нарахування і виплати грошової допомоги у звязку із обмеженням споживання продуктів харчування змінити. В третьому п'ятому та сьомому абзацах резолютивної частини постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 19 січня 2012 року замість слів " по 19 січня 2012 року" зазначити "по 31 грудня 2011 року".

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: ОСОБА_7

ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 с.Степангород,Володимирецький район, Рівненська область,34314

3- відповідачу ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області вул.Соборна,23,смт.Володимирець,Рівненська область,34300