Court ruling № 43885921, 26.05.2011, Zhytomyr Administrative Court of Appeal

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"26" травня 2011 р. Справа № 2а/1770/728/2011

номер рядка статистичного звіту 8.2.6

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

ОСОБА_1,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автопарк-ЛеОл" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" квітня 2011 р. у справі № 2а/1770/728/2011 за позовом Приватного підприємства "Автопарк-ЛеОл" до ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2011 року ОСОБА_3 підприємство (надалі ПП) Автопарк-ЛеОл звернулося до суду з вказаним позовом та просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000552340/2 від 07.12.2010 року та №0000562340/2 від 07.12.2010 року, якими визначено податкові зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5 937 грн. та з податку на додану вартість на загальну суму 4 751 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПП Автопарк-ЛеОл просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обгрунтування доводів, апелянт зазначає, що суд не звернув уваги на те, що підприємством правильно віднесено суми до складу валових витрат та правомірно розраховано суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Також, апелянт зазначає, що при включенні сум до складу валових витрат, підприємство керувалося п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, а також ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік і податкову звітність в Україні. При формуванні бюджетного відшкодування позивачем дотримано вимоги Закону України Про податок на додану вартість, які є підставою для включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Направили заяви про розгляд справи в їх відсутності, а тому справа підлягає розгляду за правилами ст.197 КАС України.

Перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду в межах, передбачених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ПП Автопарк-ЛеОл зареєстровано як юридична особа та є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва №24588588 від 27.03.2003 року.

За результатами перевірки, 26 серпня 2010 року, ОСОБА_2 обєднаною державною податковою інспекцією (надалі ОДПІ) складено акт №917/23-32256498 (а.с.16-28).

Під час перевірки встановлено, що ПП Автопарк-ЛеОлв порушення вимог п.5.1, п.п.5.3.9, ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, п.п. 7.4.1 та п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість безпідставно віднесено суми до складу валових витрат та сформовано податковий кредит.

На підставі акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000552340/2 від 07.12.2010 року та №0000562340/2 від 07.12.2010 року (а.с. 10,11).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 ОДПІ податкові повідомлення-рішення №0000552340/2 від 07.12.2010 року та №0000562340/2 від 07.12.2010 року прийняті на законних підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, пунктом 5.1, ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств №334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом п.5.3.9, п.5.3, ст.5 зазначеного вище Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1, п.7.4, ст.7 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проводив взаєморозрахунки з ПП «ТЕК «Транс ОСОБА_4» за надані останнім послуги з транспортно-експедиційного обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом на території України згідно з дововором на транспортно-експедиційне обслуговування від 12.09.2008 року №09-08-ЕКС. За період з 01.09.2008 року по 31.10.2008 року ПП «Автопарк ЛеОл» отримало від ПП «ТЕК «Транс ОСОБА_4» послуги на суму 19000 грн. Вказану вартість послуг позивачем включено до складу валових витрат у третьому та четвертому кварталах 2008 року та включено до складу податкового кредиту.

Вироком Рівненського міського суду від 25 травня 2010 року по кримінальній справі №1-386/10 встановлено, що у ПП ТЕК Тран ОСОБА_4 не було економічних або інших причин виробничої та господарської необхідності систематичного придбання та продажу товарів; була відсутня реальна можливість виконання господарських зобовязань у звязку з відсутністю необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності найманих працівників, основних засобів, складських приміщень і транспортних засобів та встановлено, що діяльність ПП ТЕК Транс ОСОБА_4 носила фіктивний характер.

Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно послався на вирок суду, який набрав чинності, та виходив з того, що акти виконаних робіт та податкові накладні наявні у ПП Автопарк-ЛеОл носили завідомо фіктивний характер.

Статтями 11, 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

При розгляді справи, представниками позивача не доведено та не надано обґрунтованих і переконливих доказів, які б підтверджували фактичне надання таких послуг ТЕК Транс ОСОБА_4 та використання їх у господарській діяльності позивача.

Доводи апелянта з приводу того, що вироком Рівненського міського суду від 25 травня 2010 року не встановлено, що саме для ПП Автопарк-ЛеОл у ПП ТЕК Транс ОСОБА_4 не було можливості надати послуги, а також не встановлено фіктивності податкових накладних та актів виконаних робіт виписаних ПП ТЕК Транс ОСОБА_4 для ПП Автопарк-Леол є безпідставними.

Правочини, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Крім того, при розгляді справи в суді першої інстанції встановлено, що договір, акти виконаних робіт та податкові накладні надсилалися поштою. Вся обумовленість виконання договору проводилася в телефонному режимі, а товарно-транспортні накладні відсутні у позивача оскільки таке підприємство є посередником надання послуг, та такі накладні, не передбачаються для зберігання у позивача згідно чинного законодавства України.

З урахуванням викладеного, коли доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст.ст.195,197,200,206,212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 підприємство "Автопарк-ЛеОл" залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" квітня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 підприємство "Автопарк-ЛеОл" вул.Орлова 2,м.Рівне,33023

3- відповідачу ОСОБА_2 об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області вул.Приходька,1а,м.Здолбунів,Рівненська область