Court ruling № 43855312, 16.03.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2015р. м. Київ К/9991/73844/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011

у справі № 2а-44551/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КГБ»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Хмільницької ОДПІ від 02.11.2009 № 0000471505/0 та від 04.12.2009 № 0000471505/1.

ДПІ у Київському районі м. Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права: п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 02.11.2009 № 0000471505/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 9151,5 грн., в т.ч. 6101 грн. основного платежу та 3050,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки позапланової невиїзної документальної перевірки, викладені в акті від 21.10.2009 № 6964/15-509/35477823, про порушення вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР. Порушення цих норм закону полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за грудень 2008 року, січень, лютий та травень 2009 року податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних УРА ТОВ «СПЕЦ», ТОВ «Компютер Гама Україна», ПВП «Пріоритет SOFT», ТОВ «АВАНТІ Україна» та ТОВ «Жемчуг 1» у попередніх звітних періодах. Податковий орган вважає, що оскільки позивач не скористався правом сформувати податковий кредит у періоді, в якому воно виникло, то він втратив таке право.

Інших фактичних підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит податковий орган не визначає.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 02.11.2009 № 0000471505/0, з метою доведення до платника податку нового строку сплати податкового зобов'язання, відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 04.12.2009 № 0000471505/1.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Виходячи з положень п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закону № 168/97-ВР) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платників податку (покупця та продавця) обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій на підставі реєстрів отриманих податкових накладних, достовірно встановлено, що податкові накладні, виписані УРА ТОВ «СПЕЦ», ТОВ «Компютер Гама Україна», ТОВ «Жемчуг 1», ПВП «Пріоритет SOFT» та ТОВ «АВАНТІ Україна» у 2007 та 2008 роках, отримані позивачем у грудні 2008 року, січні, лютому та травні 2009 року.

Зважаючи на наявність у позивача при формуванні податкового кредиту податкових накладних, виданих платниками податків на додану вартість, які мають силу податкових і одночасно розрахункових документів та підтверджують факт вчинення позивачем господарських операцій, що є об'єктом оподаткування, відсутність у законі обмежень щодо строку давності на відображення податкового кредиту у податковому обліку, суд касаційної інстанції вважає, що формування платником податку на додану вартість податкового кредиту в періоді, коли отримано податкові накладні, не може бути підставою для позбавлення такого платника права на податковий кредит.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун