Decision № 43837, 14.07.2006, Commercial Court of Chernihiv Oblast

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 7-38-36

проспект Миру , 20 тел. 678-853

Іменем України

РІШЕННЯ

11 липня 2006 року Справа № 8/162

За позовом: Благодійного фонду „Захист”, вул.Наталії Ужвій 98, к.76, м.Харків, 61195

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства „Кронос-МК”, вул.В.Василевської 9-а, м.Чернігів

про стягнення 15160грн.25коп.

Суддя Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Дробот О.І. –представник, довіреність №1/6-06 від 01.06.2006

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення 9930грн.06коп. боргу за продукцію, поставлену по накладній №1 від 04.03.2005р. на підставі договору поставки №1 від 04.03.2005р., 910грн.85коп. пені, 983грн.08коп. інфляційних нарахувань, 336грн.26коп. процентів річних та 3000грн. збитків, понесених позивачем внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань по договору.

Відповідач відзив на позов не надав. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи, але представник відповідача в судове засідання не з’явився. За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач не скористався своїм право прийняти участь у судовому засіданні та вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки явка останнього в судове засідання обов’язковою не визнавалась.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, вислухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:

На підставі укладеного між сторонами у справі договору поставки №1 від 04.03.2005р. позивач зобов’язався передати у власність продукцію, а відповідач прийняти та оплатити продукцію відповідно до умов договору.

Сторони домовились, що найменування продукції, її кількість, ціна та строки поставки визначаються у Специфікації до договору. Загальна сума договору на момент укладення склала 14930грн.06коп.

Факт виконання позивачем зобов’язань по договору підтверджується копією накладної №1 від 04.03.2005р., по якій відповідачу відповідно до Специфікації №1 до договору було поставлено гірчицю на загальну суму 14930грн.06коп., що відповідає ціні договору. Про отримання відповідачем поставленої продукції свідчать підпис його уповноваженої особи на зазначеній накладній та копія довіреності серії НАЩ №249090 від 02.03.2005р. на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідач зобов’язався здійснювати оплату за продукцію на таких умовах : 30% - передоплата вартості замовленої продукції і решту 70% - протягом 10 календарних днів з моменту отримання продукції (п.3.3 договору).

На виконання умов договору відповідач провів попередню оплату за насіння гірчиці в розмірі 5000грн., що підтверджується копією банківської виписки по особовому рахунку позивача.

Решту вартості отриманої продукції, в порушення умов договору, відповідач у встановлений строк не оплатив. На момент прийняття рішення заборгованість становить 9930грн.06коп.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання, на момент вирішення спору доказів оплати вартості отриманої продукції суду не надав, з нього підлягає стягненню 9930грн.06коп. боргу.

Відповідно до п.4.2. договору за прострочку строку оплати вартості продукції відповідач зобов’язався виплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк продукції.

На цій підставі позивач з урахуванням вимоги ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахував відповідачу пеню за 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, тобто за загальний період з 15.03.2005р. по 14.09.2005р., в розмірі 910грн.85коп.

Беручи до уваги, що матеріалами справи доведений факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань по договору, вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими і задовольняються судом в розмірі 910грн.85коп. за період з 15.03.2005р. по 14.09.2005р.

Враховуючи, що питання відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних не регулюються Господарським кодексом України, до правовідносин в цій частині судом застосовуються положення Цивільного кодексу України.

В силу ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. За розрахунком позивача розмір інфляційних нарахувань за період з березня 2005 року по квітень 2006 року склав 983грн.08коп., а процентів річних за період 15.03.2005р.–01.05.2006р. –336грн.26коп., що задовольняються судом як обґрунтовані вимоги.

Оскільки позивач вимушений був звернутися до ТОВ „Юральянс” за наданням правової допомоги, про що свідчить надана позивачем копія договору доручення №1/6-06 від 01.06.2006р., та поніс у зв’язку з цим витрати у сумі 3000грн, що підтверджується копією платіжного доручення №1 від 02.06.2006р., суд доходить висновку, що позивачем зроблені втрати для відновлення свого порушеного права, а отже понесені реальні збитки у вигляді оплати послуг з надання правової допомоги, що пов’язані з розглядом справи, у розмірі 3000грн., які повинні бути відшкодовані за рахунок відповідача.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.193,232 Господарського кодексу України, ст.625 Цивільного кодексу України, ст.ст.49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства „Кронос-МК”, вул.В.Василевської 9-а, м.Чернігів (ідентифікаційний код 14235416, р/р 2600901762728 у філії Укрексімбанку м.Чернігів, МФО 353649) на користь Благодійного фонду „Захист”, вул.Наталії Ужвій 98, к.76, м.Харків (ідентифікаційний код 24268836, р/р 26008301811259 в ХВЦ ПІБ України, м.Харків, МФО 351458) 9930грн.06коп. боргу, 910грн.85коп. пені, 983грн.08коп. інфляційних нарахувань, 336грн.26коп. процентів річних, 3000грн. збитків, понесених за надання правової допомоги, 151грн.61коп. держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г.Оленич