Court ruling № 43823422, 15.04.2015, Lviv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 р. Справа № 876/20/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Хобор Р.Б.,

за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

представника позивача Телішевського І.Д.,

представника відповідача Петришина Р.Є.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року по справі № 813/7582/14 за позовом Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, третя особа Управління державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Львівське комунальне підприємство "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району" звернулося в суд з позовом, яким просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення начальника Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області Дацка Т.Я. від 27 жовтня 2014 року №0008761501, №0008771501.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Львівське комунальне підприємство "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району" постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задоволити повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що податковий орган протиправно нарахував підприємству штраф за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, оскільки у діях підприємства відсутня вина за несвоєчасну сплату податку на додану вартість. Така заборгованість підприємства зі сплати податків і зборів виникла, у зв'язку з затримкою у проведенні вказаних платежів управлінням Державної казначейської служби України в Галицькому районі м. Львова. Тому нарахування йому штрафних санкцій є безпідставним.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги, а представник відповідача заперечив проти них.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області Джиговським А.Р. проведено перевірку дотримання ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» вимог п.203.2. ст.203 ПК України за період з 30.05.2012р. по 22.08.2014р. За результатами перевірки складено акт від 09.10.2014р. №1531/390/03349022.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.203.1 ст.203, п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.126.1 ст.126 ПК України, яке полягає у несвоєчасній сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість до 30 календарних днів у сумі 376213,50грн. та від 31 календарного дня у сумі 176894,25грн.

На підставі вказаного акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення: 1) від 27.10.2014р. №0008761501, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 35378,85грн.; 2)від 27.10.2014р. №0008771501, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 37621,35грн.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 203.1 ст.203 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених вказаним Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд встановив, що позивач не сплатив у встановлений строк суми узгодженого податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість відповідно до податкових декларацій №9027708523 від 18.05.2012р., №9035201227 від 20.06.2012р., №9049905784 від 17.08.2012р., №9072712293 від 19.11.2012р., №9080382321 від 20.12.2012р., №9085228190 від 18.01.2013р., №9007825150 від 19.02.2013р., №9008189397 від 20.02.2013р., №9014125211 від 19.03.2013р., №9010621979 від 04.03.2013р., №9028582152 від 17.05.2013р., №9028597766 від 17.05.2013р., №9058246575 від 18.09.2013р., №9065932054 від 18.10.2012р., №9074528235 від 19.11.2013р. Вказаний факт позивачем не заперечується.

Позивач зазначає, що податкова заборгованість ЛКП "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району", яке є комунальним підприємством, виникла, у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням коштів управлінням Державної казначейської служби України в Галицькому районі м. Львова. Тому, прострочення сплати податків відбулося не з вини позивача, а з вини управління Державної казначейської служби України в Галицькому районі м. Львова. Такі твердження позивача є безпідставними з огляду на наступне.

Листом управління Державної казначейської служби України в Галицькому районі м. Львова від 01.12.2014р. №03-15/534 позивачу повідомлено, що враховуючи необхідність опрацювання значної кількості первинних та розрахункових документів, які надавалися розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів протягом 2012 року та І квартал 2013 року, органи Казначейства України з метою уникнення соціальної напруги забезпечували виконання насамперед захищених статей видатків бюджету перелік яких визначений ч. 2 ст. 55 Бюджетного кодексу України, а саме виплату заробітної плати, стипендії, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, продуктів харчування, медикаментів тощо (а.с.24).

Як вбачається з акту перевірки від 09 жовтня 2014 року №1531/390/03349022, позивачем пропущені граничні терміни сплати узгодженого зобов'язання не тільки в 2012 році, в І кварталі 2013 року, а протягом цілого 2013 року (а.с.34-35), що спростовує твердження позивача про те, що заборгованість підприємства зі сплати податків і зборів виникла у зв'язку з затримкою у проведенні вказаних платежів управлінням Державної казначейської служби України в Галицькому районі м. Львова.

Відповідно до п.109.1 ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених вказаним Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З наведеного визначення не вбачається обов'язок контролюючих органів при притягненні до відповідальності за порушення податкового зобов'язання з'ясовувати суб'єктивну сторону податкового правопорушення, оскільки така не є обов'язковим елементом складу правопорушення.

Крім того, позивач міг звернутися до відповідача в порядку, передбаченому ст.100 ПК України, з заявою про розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу. Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався з відповідними заявами про розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач правомірно нарахував позивачу штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а тому податкові повідомлення-рішення відповідача є правомірними та скасуванню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району" - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року по справі № 813/7582/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Р.Б. Хобор