Court ruling № 43795485, 23.04.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 року м. Київ К/800/12413/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Калініної Людмили Миколаївни на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Калініної Людмили Миколаївни про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до Ддержавного реєстратора прав на нерухоме майно Калініної Л.М., просила визнати протиправними дії відповідача в частині прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 6388865 від 03.10.2013 року та скасувати зазначене рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року, позов задоволено частково. Скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Калініної Л.М. № 6388865 від 03.10.2013 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.09.2013 року о 10:35:57 відповідачем прийнята заява ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Зазначена заява подана представником ОСОБА_4 - ОСОБА_5 разом з довіреністю ОСОБА_4 від 23.05.2013 року, яка цього ж дня посвідчена приватним нотаріусом Норильского нотаріального округу Красноярського краю Російської Федерації Зігануровою О.В., № за реєстром 7-2495.

03 жовтня 2013 року відповідачем прийняте рішення № 6388865 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Прийняте рішення обґрунтовано тим, що текст довіреності представника ОСОБА_4 в порушення вимог ст.ст. 1000, 1003 Цивільного кодексу України не дає можливості державному реєстратору встановити повноваження повіреної особи на проведення державної реєстрації прав власності на зазначений у заяві об'єкт нерухомого майна. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути конкретно зазначені.

Згідно зі статтею 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Із змісту довіреності ОСОБА_4 від 23.05.2013 року чітко вбачається, що цією довіреністю остання уповноважує ОСОБА_5, окрім іншого, - «бути її представником та вести її справи …у всіх установах та організаціях … органах публічної адміністрації … України … з правом отримання та витребування необхідних документів в адміністративних і інших органах, в тому числі органах державної реєстрації прав об'єктів нерухомості, при цьому подавати від її ім'я будь-які заяви, отримувати та подавати необхідні довідки і документи, … розписуватися за неї».

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що ОСОБА_5, що подав 17.09.2013 року до відповідача заяву ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень разом з вищезазначеною довіреністю останньої, не вийшов за межі повноважень, які мав відповідно до довіреності ОСОБА_4, та виконав вимоги абзацу п'ятого пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 9 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Проте, державний реєстратор неправомірно прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Калініної Людмили Миколаївни відхилити, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: