№ 43789645, 22.04.2015, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

22 квітня 2015 року Справа № 814/3510/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028

проскасування податкового повідомлення - рішення від 28.07.2014року № 0001722203, ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому, посилаючись на незаконність оспорюваного рішення, просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) №0001722203 від 28.07.2014 року, яким суб'єкту господарювання визначено штрафну санкцію в сумі 7734,00 гривень. В обґрунтування вимог вказав, що торгівля фактично проводилась в приміщенні, яке не використовувалось як кафе, а тому застосування фінансових санкцій є неправомірним.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що в ході перевірки встановлено вчинення позивачем правопорушення в виді здійснення торгівельної діяльності в кафе без торгового патенту та сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності в період з 01.10.2013 року по 30.06.2014 року.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 16.03.2005 року. Позивач займається роздрібною торгівлею фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах, роздрібною торгівлею одягом у спеціалізованих магазинах (основний), діяльністю ресторанів, надання послуг мобільного харчування, постачанням інших готових страв.

15.07.2014 року працівниками відповідача проведено фактичну перевірку з питань додержання порядку здійснення позивачем розрахункових операцій, введення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів у кафе, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 49, результати якої оформлено актом №0057/14/29/22/НОМЕР_2.

В ході перевірки контролюючий орган дійшов висновку про здійснення суб'єктом господарювання правопорушення в виді здійснення торгівельної діяльності в кафе без торгового патенту та сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності в період з 01.10.2013 року по 30.06.2014 року. Вказане правопорушення зафіксоване в акті перевірки від 15.07.2014 року №0057/14/29/22/НОМЕР_2.

На підставі виявлених і зафіксованих у наведеному акті перевірки порушень, 28.07.2014 року ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001722203 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7734,00 гривень.

Доводи позивача про те, що торгівля здійснювалась в кіоску, а не кафе спростовані дослідженими в судовому засіданні фактичними даними: свідченнями ОСОБА_2 (особа, яка здійснювала перевірки), із яких слідує, що приміщення за адресою АДРЕСА_1 пристосоване для функціонування в якості кафе, Z-звітами РРО, із яких слідує, що місцем продажу товарів є саме кафе, торговим патентом від 13.06.2014 року серії НОМЕР_1 для ведення ресторанного господарства в кафе АДРЕСА_1 з 01.07.2014 року, декларацією про режим роботи кафе АДРЕСА_1 від 03.05.2012 року, договором оренди земельної ділянки під магазин-кафетерій (АДРЕСА_1,), актом введення в експлуатацію реєстратора розрахункових операцій від 24.09.2013 року (використання кафе АДРЕСА_1,), довідкою про опломбування реєстратора розрахункових операцій від 24.09.2013 року, реєстраційним посвідченням реєстратора розрахункових операцій (призначений для використання в кафе по АДРЕСА_1).

Судження позивача про те, що приміщення, в якому здійснювалась торгівля, не відповідає приписам ДБН для кафе, в даному випадку не має правового значення м.Миколаїв, оскільки вказана обставина не спростовує факту правопорушення.

Посилання позивача на торговий патент для здійснення роздрібної торгівлі в кіоску по АДРЕСА_1 від 06.01.2011 року також є невмотивованим, оскільки із вищенаведених документів, в тому числі і декларації про режим роботи кафе в АДРЕСА_1, слідує, що позивач самостійно з травня 2012 року зазначив про роботу кафе, визначив режим роботи вказаного закладу (кафе) та зареєстрував РРО для роботи в кафе 24.09.2013 року.

Відповідно до п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності, як, зокрема, торговельна діяльність у пунктах продажу товарів.

Таким чином, відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі та в спосіб, що передбачені законами України, з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Приписами п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору при зверненні до суду з позовними вимогами майнового характеру складає 2 відсотки розміру позовних вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати - 1827 грн. та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати - 4872 грн. (в даному випадку 1827 гривень 70 копійок).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи те, що позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 10% розміру ставку судового збору (182 гривні 70 копійок), а за результатами розгляду справи в задоволенні позову йому відмовлено, то з відповідача слід стягнути 90 % розміру ставки судового збору - 1644 гривні 30 копійок.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікацій номер НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 1644 гривні 30 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний