Court ruling № 43745890, 22.04.2015, Kyiv Commercial Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"22" квітня 2015 р. Справа №911/5622/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Сотнікова С.В.

Шипка В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної фінансової служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області)

на постанову господарського суду Київської області від 15.01.2015

у справі № 911/5622/14 (суддя Лопатін А.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейпер Інвестмент"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Київської області від 15.01.2015 у справі № 911/5622/14 серед іншого, визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Пейпер Інвестмент" та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено Федорченко І.В.

Не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції, ГУ ДФС у Київській області звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати постанову господарського суду Київської області від 15.01.2015 про визнання банкрутом ТОВ "Пейпер Інвестмент" та припинити провадження у справі.

Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї матеріали, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Частиною 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі за текстом - Закон) встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги наведені в ст. 94 ГПК України, згідно з ч. 2 якої до скарги, зокрема, додаються докази надіслання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно з ч.1 ст. 95 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги ГУ ДФС у Київській області, вона не відповідає вимогам ст. 94 та ст. 95 ГПК України, а саме, до неї не додано доказів надсилання копії скарги і доданих до неї документів кредитору гр. Гончару О.М., який визнаний таким за ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2015 у даній справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам).

За вказаних обставин, подана апеляційна скарга ГУ ДФС у Київській області на постанову господарського суду Київської області від 15.01.2015 у даній справі не приймається до розгляду і повертається Київським апеляційним господарським судом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у п. п. 1, 2 і 3 ч. 1 цієї статті, сторона у справі має право повторно подати апеляційну скаргу.

Таким чином, апеляційна скарга ГУ ДФС у Київській області Київським апеляційним господарським судом до апеляційного провадження не приймається і повертається з доданими до неї документами скаржнику без розгляду.

За таких обставин, заява ГУ ДФС у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови господарського суду Київської області від 15.01.2015 у даній справі судовою колегією не розглядається.

Разом з тим, судова колегія вважає за доцільне звернути увагу апелянта на наступне.

Відповідно до ст. 91 ГПК України право на звернення до апеляційного господарського суду зі скаргою на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, а також ухвали у випадках, визначених статтею 106 цього кодексу мають сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Відповідно до ст. 1 Закону сторонами у справі про банкрутство є боржник (банкрут) та конкурсні кредитора (представник комітету кредиторів), які також є учасниками провадження по справі про банкрутство, а кредитором є особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами грошові вимоги до боржника. Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної так юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог; кредиторами боржника є органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Однак, і зазначені особи набувають статусу кредиторів по справі в разі наявності у встановленому порядку підтверджених грошових вимог до боржника.

Враховуючи вищевикладене, апелянтом повинно бути доведено належними доказами, що оскаржуваним рішенням суд порушує його права та інтереси саме як сторони у справі - кредитора, що має підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 86, 91, 93, п. 2 ч. 1 ст. 97, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ГУ ДФС у Київській області на постанову господарського суду Київської області від 15.01.2015 у справі № 911/5622/14 з доданими до неї документами (8-ми арк.) повернути скаржнику без розгляду.

2. Матеріали справи № 911/5622/14 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді С.В. Сотніков

В.В. Шипко