Court ruling № 43728647, 23.04.2015, Zaporizhzhia Regional Court of Appeal

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/2434/15 Головуючий у 1-й інстанції: Урупа І.В.

Суддя-доповідач: Сапун О.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.,

суддів: Краснокутської О.М.

Сапун О.А.,

при секретарі: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та коштів на утримання,-

ВСТАНОВИЛА :

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки його заробітку, але не меншим, ніж 30 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також кошти на своє утримання до досягнення дитиною трьохрічного віку в розмірі 1/4 частки його заробітку.

Пояснила, що з вересня 2013 року проживала з відповідачем однією сім'єю. ІНФОРМАЦІЯ_3 вона народила дочку ОСОБА_4, батьком якої є відповідач.

З листопаді 2014 року разом з ОСОБА_2 не проживає, відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає. На теперішній час вона навчається у вечірній школі, отримує лише допомогу при народженні дитини, яка не забезпечує належний рівень життя її та дочки.

Просила позов задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу), але не меншим ніж 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.01.2015 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти на її утримання в розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 22.01.2015 року до досягнення дитиною - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 243, 6 грн.

На вказане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції в частині стягнення з нього коштів на утримання ОСОБА_3 фактичним обставинам справи, допущені порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 лютого 2015 року в частині стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_3 на її утримання скасувати, у задоволенні вимог в цій частині відмовити. В решті рішення суду першої інстанції залишити без з мін.

У судове засідання апеляційного суду Запорізької області сторони, їх представники не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень. Апелянт про причини неявки суд не сповістив. ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи у ї відсутності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності, як то передбачено частиною 2 статті 305 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що його постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Судом з'ясовано і не заперечується сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 народила доньку ОСОБА_4, батьком якої являється ОСОБА_2, про це 21 серпня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Мелітополю реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області складено відповідний актовий запис № 1141 ( а. с. 6-9 ).

Донька проживає з матір'ю і знаходиться на її утриманні. ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Мелітопольської міської ради, їй відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" з 13.10.2014 року до 31.08.2017 року призначено допомогу при народженні на доньку ОСОБА_4 ( а. с. 10 ).

Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі ( ч. 3 ст.1 81 СК України ).

Згідно частини 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Оскільки ОСОБА_2 матеріальну допомогу на утримання доньки не надає, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу), але не меншим ніж 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.01.2015 року до досягнення дитиною повноліття.

В цій частині судове рішення сторонами не оскаржується.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 і стягуючи з відповідача щомісячно на її утримання кошти у розмірі 1/6 щомісячно частки усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 22.01.2015 року до досягнення дитиною - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4, суд першої інстанції виходив із вимог частини 2 статті 91,статті 84 СК України і встановлених обставин справи.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, виходячи із наступного.

Частина 2 статті 91 СК України зазначає, що жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин 2-4 статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Згідно з частин 2,4 статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

ОСОБА_3 на теперішній час не працює, доглядає за донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої являється відповідач.

Виходячи із зазначених у статті 3 ЦК України засад розумності, справедливості і добросовісності цивільного законодавства, інтересів малолітньої дитини, для якої постійна присутність матері до трирічного віку дитини є життєво важливою обставиною, а також з урахуванням майнового стану відповідача, наявності у нього постійної роботи, перебування на його утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, інших наявних у справі документів, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 може щомісяця надавати матеріальну допомогу на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 22.01.2015 року до досягнення дитиною - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а. с. 24-28 ).

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що він не зобов'язаний утримувати відповідачку, оскільки вони нетривалий час перебували разом, не заслуговують на увагу, оскільки до даних правовідносин не підлягають застосуванню положення частини 1 статті 91, пункту 1 частини 1 статті 83 СК України, на які посилається апелянт.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, що мають для неї значення, оцінив наявні у справі документи, визначив правильно характер правовідносин між сторонами та норми матеріального права, оцінив надані документи та постановив рішення, підстав для зміни якого колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: