Decision № 43666433, 01.04.2015, Commercial Court of Ternopil Oblast

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2015 р.Справа № 921/42/15-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В. розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось", вул. Застави, 100, с. Качанівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47852

до Публічного акціонерного товариства "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів", вул. Микулинецька, 66, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724

про стягнення заборгованості в сумі 132 991,79 грн.

за участю представника позивача: Романець Н.Ю., довіреність № б/н від 17.03.15р.

Учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду".

Суть справи: До господарського суду Тернопільської області звернулось ТОВ "Агро-Рось" із позовом до ПАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" про стягнення заборгованості в сумі 132 991,79 грн.

Заявами від 06.03.2015р. та від 16.03.2015р. позивачем, в порядку ст.22 ГПК України, уточнено період нарахування та суми заявленої до стягнення пені, внаслідок чого зменшено її розмір до 7 479,45 грн.

Зважаючи, що такі дії господарського товариства не суперечать чинному процесуальному законодавству, не порушують чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, заяви про зменшення позовних вимог приймаються судом, відтак, справа розглядається з урахуванням даних уточнень.

Заявлені вимоги, що підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач мотивує порушенням його контрагентом умов договору про надання поворотної фінансової допомоги № 1/07/11-12 від 07.11.2012р. в частині своєчасного повернення коштів, суму яких з урахуванням штрафу та пені заявлено до стягнення в судовому порядку.

В процесі розгляду справи оголошувалась перерва та розгляд справи відкладався, з підстав, викладених у формулярах (протоколах) судового засідання та відповідних ухвалах.

Відповідач відзиву на позов не подав, участі уповноваженого представника в судових засіданнях 18.03.2015р. та 01.04.2015р. не забезпечив, причин неявки не повідомив. Жодних клопотань чи заяв на адресу суду від ПАТ не надходило. Разом з тим, про час, місце та дату розгляду справи акціонерне товариство було повідомлене належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України (повідомлення про вручення поштових відправлень знаходяться в матеріалах справи).

В свою чергу, невиконання учасником судового процесу покладених на нього процесуальним законодавством обов'язків, як і не бажання останнього реалізувати в повному обсязі свої процесуальні права, не можуть слугувати перешкодою для вирішення спору по суті.

В попередніх судових засіданнях представник акціонерного товариства проти позову заперечив, однак мотивованих підстав для цього не навів.

За таких обставин, та з урахуванням п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., справа розглядається за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як вбачається із матеріалів справи, 07.11.2012р. між учасниками спору було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 1/07/11-12, згідно до п. 1.1 якого позикодавець зобов'язався надати позичальникові поворотну фінансову допомогу, а останній таку прийняти, використати за цільовим призначенням і повернути у визначений цим договором строк.

За умовами п.2.2 та 3.1 правочину, сума поворотної фінансової допомоги становить 100 000 грн., а строк її повернення 14 днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок позичальника. По закінченню цього строку останній зобов'язався протягом 1 дня повернути зазначені кошти (п.4.4. угоди).

У п. 6.1. контрагенти погодили набрання чинності договору з моменту його підписання сторонами та дійсність до остаточного виконання, проте, у будь-якому випадку до 22.11.2012р.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Матеріали справи свідчать, що між учасниками судового процесу виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою мають ознаки договору позики, згідно якого та в силу ст. 1046 ЦК України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Реалізовуючи досягнуті домовленості, 07.11.2012р. ТОВ "Агро-Рось" перерахувало на рахунок свого контрагента грошові кошти в сумі 100 000 грн., що підтверджується долученою до позовної заяви копією платіжного доручення № 1335.

Натомість, як зазначає позивач, акціонерне товариство у встановлений укладеним правочином строк надану позику не повернуло, у зв'язку з чим, у відповідача на дату судового засідання рахується заборгованість у розмірі 100 000 грн. Доказів на підтвердження протилежного, зокрема, погашення боргу станом на час вирішення спору в суді, відповідачем не подано, а судом не здобуто.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За вказівкою частини 3 даної правової норми, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

З огляду на наведене та враховуючи п. 3.1. та 4.3 укладеного контрагентами правочину, суд констатує, що строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по поверненню фінансової допомоги настав, а відтак, позовні вимоги ТОВ "Агро-Рось" про стягнення з ПАТ Тернопільський комбінат по виробництву ШБМ" 100 000 грн. боргу підлягають до задоволення, оскільки підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не заперечені відповідачем.

Поряд з цим, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Так, умовами п. 5.3. договору № 1/07/11-12 від 07.11.2012р. сторони передбачили відповідальність позичальника за порушення строків повернення поворотної фінансової допомоги шляхом виплати позикодавцю штрафу в розмірі 20% від суми позики та 0,1% від наданих коштів за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

На підставі зазначеного позивачем за період з 22.11.2012р. по 22.05.2013р. заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 7 479,45 грн. та 20 000 грн. штрафу.

У п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" зазначається, що господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати замість позивача "перерахунок" розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак, з огляду на вимоги частини першої статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснення позивачем нарахування таких сум і в разі якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За наслідками проведеного перерахунку, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, з врахуванням приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" до стягнення з відповідача підлягає 7 459,02 грн. пені та 20 000 грн. штрафу. При цьому судом взято до уваги, що сторонами у спорі до винесення рішення, в порядку передбаченому ст.267 ЦК України, заяв не подавалось.

Решта суми позовних вимог заявлена товариством з обмеженою відповідальністю необґрунтовано, а відтак, у її стягненні слід відмовити.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України " Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. При цьому, таке повернення здійснюється в розмірі переплаченої суми та в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Зважаючи на зменшення позивачем розміру заявленої до стягнення суми, яке прийняте судом, товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" слід повернути з Державного бюджету України - 110,25 грн. судового збору, як зайво сплаченого.

Решта витрат по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відшкодовуються позивачу за рахунок ПАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 1, 2, 20, 22, 33, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів", вул. Микулинецька, 66, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724 (ідент. код 05398154) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось", вул. Застави, 100, с. Качанівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47852 (ідент. код 31973651) - 100 000 (сто тисяч) грн. боргу; 20 000 (двадцять тисяч) грн. штрафу; 7 459 (сім тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 02 коп. пені та 2 549 (дві тисячі п'ятсот сорок дев'ять) грн. 08 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось", вул. Застави, 100, с. Качанівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47852 (ідент. код 31973651) - 110 (сто десять) грн. 25 коп. зайво сплаченого судового збору.

Оригінал платіжного доручення № 6 від 14.01.2015р. про сплату судового збору в сумі 2659,84 грн. повернути позивачу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 14.04.15 р.

Суддя О.В. Руденко