Court ruling № 4366532, 15.07.2009, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  № 22-а-23688/08 р.                   Головуючий у першій інстанції: Винокуров К.С.

                                                                                                            Доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            15 липня 2009 року                                                                                м. Київ

             Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: 

             головуючого судді:                                                      Саприкіної І.В.,

             суддів:                                                                           Бистрик Г.М., Данилової М.В.,

             при секретарі:                                                               Бадріашвілі К.С.,

             розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромімпекс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсними рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

           ТОВ «Укрпромімпекс» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адмінпозовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсними рішень № 0000142200/1/26939 від 16.06.2007 року та№ 0000302200/0/28025 від 25.06.2007 року.

          Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2008 року позовні вимоги задоволено частково: скасовано рішення відповідача № 0000142200/1/26939 від 16.06.2007 року в частині застосування до ТОВ «Укрпромімпекс» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11535,44 грн. та№ 0000302200/0/28025 від 25.06.2007 року в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1874,51 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

         Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач – ДПІ у Дарницькому районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, що є безумовною підставою для його скасування.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

           Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

          Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

            Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

 Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

           Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведені позапланові виїзні документальні перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства ТОВ «Укрпромімпекс» по контракту № 281927 від 18.08.2006 року з нерезидентом «VRАutosalesINС» (США) за періоди з 03.10.2006 року по 10.04.2007 року та з 11.04.2007 року по 22.06.2007 року, за результатами яких складені акти № 1483/2200/32958477 від 10.04.2007 року., № 2473/2200/32958477 від 22.06.2007 року.

            На підставі висновків даних актів рішеннями від 16.06.2007 року № 0000142200/1/26939 та від 25.06.2007 року № 0000302200/0/28025 відповідачем до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 13 420, 17 грн. та 2 005, 41 грн..

           Підставою визначення позивачу суми пені за порушення вимог зовнішньоекономічного законодавства стало те, що частина товару за який здійснено передоплату на підставі контракту № 281927 від 18.08.2006 року у розмірі 24 645 доларів США, не надійшла у повному обсязі на протязі встановленого строку, а тому позивачем порушені вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

            Виходячи з положень ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву термін, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

           Відповідно до наданих позивачем ВМД підтверджено надходження на територію України 19.02.2007 року товару на суму 7 960 дол. США згідно ВМД № 374933 типу ІМ-74 від 20.02.2007 року, та 11.01.2007 року надійшов товар на суму 8 435 дол. США, що підтверджується товаросупровідними документами та ВМД № 374815 від 15.02.2007 року.

           За ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та п. 3.1 Інструкції про порядок здійснення контролю та отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують одержання ліцензії. Відлік цього строку, відповідно до п. 3.2 банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення операцій, вказаних у п. 3.1 цієї Інструкції.

            Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що обов'язковим документом, що підтверджує поставку товару на митну територію України за імпортним контрактом є вантажно-митна декларація типу ІМ-40, оскільки воно не відповідає вимогам діючого законодавства.

             Вантажна митна декларація (ВМД) згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою КМУ від 09.06.1997 року № 574, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом - заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

             Апеляційна інстанція приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа «Під митним контролем» (імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «Під митним контролем» (імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався (лист Держмитслужби України від 07.12.95 р. № 11/18-5435).

             Отже, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон   України,   підставою   для   якого   в   режимі   імпорту   є   наявність   на   вантаж товаросупровідного  документа,  проставлення  на  якому  відтиску  штампа  «Під  митним контролем» (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

             Правомірним є також висновок суду першої інстанції, що жодним нормативно-правовим актом України не встановлюється правило, згідно якого єдиним обов'язковим документом, що засвідчує поставку нерезидентом продукції є ВМД.

Таким чином, датою імпорту являється не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перегону митного кордону. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України № 3/87-03-2499 від 29.01.2004 року.

              Щодо посилання апелянта а на Наказ ДПА України № 505 від 23.10.2002 року, в якому міститься вимога щодо наявності у імпортерів на підтвердження здійснення імпортної операції ВМД саме типу ІМ – 40, то вони є безпідставними, оскільки даний наказ не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, а тому його положення не можуть встановлювати чи змінювати права та обов'язки суб'єктів господарювання і можуть мати тільки рекомендаційних характер.

           Колегія суддів також погоджується з доводами суду першої інстанції щодо правомірності визначення пені згідно акту перевірки № 1483/2200/32958477 від 10.04.2007 року за 9 днів прострочення (з 01.01.2007 року по 11.01.2007 року) від суми несвоєчасно отриманого товару вартістю 8 430 дол. США, що становить 1 149, 43 грн..

           Правильним є і визначення пені за прострочення на 17 днів від суми несвоєчасно отриманого товару вартістю 2 375 дол. США та за 48 днів за ненадходження товару на суму 120 доларів США (03.11.2006 року перераховано 2 500 доларів США, з них з порушенням на 17 днів надійшов товар на суму 2 375 дол. США, доказів надходження товару на повну суму передплати позивачем не надано а ні під час перевірки, а ні під час розгляду справи).

           Отже, правомірним є застосування штрафних санкцій у розмірі 1 885, 41 грн., в іншій частині рішення № 0000142200/1/26939 від 16.06.2007 року  підлягає скасуванню.

            В акті перевірки відповідачем зазначено про ненадходження товару по імпорту в сумі 8 555 доларів США (наявність на момент проведення документальної перевірки у імпортера лише товаросупровідних документів з відтиском штампа «під митним контролем» при відсутності належним чином оформленої ВМД типу ІМ-40).

            Колегія суддів знаходить, що, в даному випадку, імпорт позивачем товару підтверджується належним чином оформленими вантажними митними деклараціями встановленого типу ІМ - 74 (ІМ - увезення), а тому застосування пені за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є безпідставним.

           Станом на 10.04.2007 року із суми 8 555 грн. було ввезено товару вартістю 8 435 доларів США згідно ВМД № 374815 від 15.01.2007 року з порушенням встановлених строків лише на 9 днів, штрафні санкції за вказане порушення застосовані згідно рішення № 0000142200/1/26939 від 16.06.2007 року. Неправомірним є застосування штрафних санкцій за період з 10.04.2007 року по 23.04.2007 року, 28.04.2007р. (дати оформлення ВМД типу ІМ-40).

            Погашення простроченої заборгованості в розмірі 120 доларів США відбулось на підставі ВМД 262165 від 21.06.2007 року, інших належних доказів надходження товару, або ж погашення вказаної суми заборгованості матеріали справи не містять.

           За таких обставин визначення спірним рішенням № 0000302200/0/28025 від 25.06.2007 року суми пені за несвоєчасне надходження товару вартістю 120 доларів США за період з 10.04.2007 року по 21.06.2007 року в розмірі 130,90 грн. є правильним.

З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги.

            Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм  матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги  Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва - відмовити.

           Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2008 року– залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

               Головуючий суддя:                      

               Судді: