Court ruling № 43663321, 15.04.2015, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/7108/14 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

15 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Іноземного підприємства «АЛЬТЕКО» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Іноземне підприємство «АЛЬТЕКО» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2014 №0015421501 в частині нарахування штрафу в розмірі 32616,40 грн. (20%) на суму податкового боргу 163082 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено камеральну перевірку ІП «АЛЬТЕКО» з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з авансових платежів податку на прибуток, результати якої оформлено актом від 31.07.2014 №149/1501/24915661, яким встановлено порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 ПК України. А саме, що суму податкового боргу в розмірі 214361,90 грн. - граничний термін сплати 12.03.2014 фактично сплачено 15.05.2014, що складає 65 днів затримки.

В результаті виявлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 №0015421501, яким за затримку в 65 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 214361,90 грн. нарахований штраф у розмірі 20% суми, що становить 42872,38 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач після процедури адміністративного оскарження, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Пунктом 57.1 ст.57 ПК України передбачено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Розділом ХХ "Перехідні положення" підрозділ 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств", пунктом 2 абзацом 2 визначено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, з 1 січня 2013 року платники податку на прибуток щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У січні - лютому 2013 року платники податку на прибуток сплачують авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року.

При цьому у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Як видно з матеріалів справи, позивачем самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток - 214 361,90 грн., граничний термін сплати - 12.03.2014. Станом на 12.03.2014 року у позивача була переплата по авансовим внескам з податку на прибуток в розмірі 163082 грн., що підтверджується тим, що згідно річної декларації з податку на прибуток за 2012 рік позивачем задекларовано авансові внески на наступний рік з березня 2013 року по лютий 2014 року в розмірі 213818 грн. Проте, фактично сплачено 376900 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи (а.с.21-35)

Згідно акта перевірки, самостійно визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 214361,90 грн. було сплачено 15.05.2014.

Погашення відбулося шляхом подання уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2013 рік від 15.05.2014, відповідно до якої переплату по авансовим внескам з податку на прибуток станом на 15.05.2014 в розмірі 178180 грн. було зараховано на погашення зобов'язання з податку на прибуток та додатково сплачено 15.05.2014 - 40000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1333.

Приписами пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 ПК України встановлено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями п.87.1 ст.87 ПК України, серед іншого вказано, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Суд першої інстанції вірно вказує, що нормами пунктів 9.1, 9.4 ст.9 ПК України встановлено вичерпний перелік загальнодержавних податків та зборів, та якими передбачено тільки такий вид податку, як "податок на прибуток підприємств". Таким чином, термін "авансовий внесок з податку на прибуток" зазначає сплату одного й того ж виду податку - "податок на прибуток підприємств", а саме, його попередню оплату - авансування до наступного терміну сплати за підсумками річної декларації.

А отже, податковим законодавством не встановлена заборона погашення авансових внесків з податку на прибуток за рахунок надмірно сплачених сум з цього ж податку. Відповідно, безпідставне застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати авансових внесків в розмірі 163082 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 №0015421501 в частині нарахування штрафу є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 26.12.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.