Decision № 43639, 05.07.2006, Commercial Court of Ternopil Oblast

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2006 р.

Справа № 13/199-2532

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

розглянув справу

за позовом: Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м.Тернопіль

до відповідача: Спільного малого підприємства „Тів”, вул. Текстильна, 21, м. Тернопіль, 46000

за участю представників:

позивача: Ковальська З.В. –довіреність № 16650/7/10-015 від 16.03.2006 р.

відповідача:

Суть справи:

про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи.

Відповідач відзиву на позов не подав, його представник в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце проведення засідання сторони повідомлялись належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз’яснено його процесуальні права і обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

У зв’язку з тим, що відповідач відзиву на позов не представив, суд в порядку ст.75 ГПК України вирішує спір за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

- 31.10.1991 р. Тернопільською міською радою відповідач зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа, про що видано свідоцтво, та включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з присвоєнням ідентифікаційного коду 14030938, а тому відповідно до ст.4 Закону України “Про систему оподаткування” №1251-XII від 25.06.1991р. являється платником податків і зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно до п.2 частини першої ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” №1251-XII від 25.06.1991 р. платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

В силу частини восьмої ст.19 Господарського кодексу України (далі по тексту –ГК України) усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом.

Згідно з ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

В силу частини другої ст.239 ГК України умови та порядок застосування адміністративно-господарських санкцій визначаються цим кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, який набрав чинності з 01.07.2004 р., однією з підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язане з банкрутством юридичної особи, є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Як випливає з матеріалів справи, відповідач більше одного року не подає податкову звітність (остання подана підприємством звітність –Декларація про прибуток за І півріччя 2000 р., отримана податковою інспекцією 18.07.2000 р.), заборгованості із сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) перед бюджетами та державними цільовими фондами не має, що підтверджується довідкою Тернопільської об’єднаної ДПІ № 23112/7/29-01 від 14.04.2006 р.

Враховуючи те, що відповідач доказів в спростування викладених у позовній заяві обставин суду не надав, а тому позов підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлений.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Припинити юридичну особу –Спільне мале підприємство „Тів”, вул. Текстильна, 21, м. Тернопіль, код 14030938.

3. Стягнути з Спільного малого підприємства „Тів”, вул. Текстильна, 21, м.Тернопіль, код 14030938:

- в дохід Державного бюджету України –85 грн. державного мита;

- на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр”, м. Київ, пр. Перемоги, 44, р/р 26002014180001 в ВАТ “Банк Універсальний”, м. Львів, МФО 325707, код 30045370 –118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

4. Після набрання рішенням законної сили направити його копію державному реєстратору Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, для вчинення дій, передбачених Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення 10 липня 2006 р., через місцевий господарський суд.

Суддя С.Г. Стопник