Decision № 43562521, 06.04.2015, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015Справа №910/2505/15-г

За позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Залізничні шляхи»

до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про стягнення 8 930 000,00 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Прусакова О.М. (довіреність б/н від 31.12.2014);

від відповідача - не з'явився;

встановив :

05.02.2015 позивач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Залізничні шляхи» звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою № 274 від 04.02.2015 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення 8 930 000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства України та укладених між сторонами договору банківського вклад «Класичний» № 348-1 від 14.12.2012 та додатку № 348-19 до договору банківського вкладу не повернув позивачу у встановлені вказаними договорами строки банківські вклади у загальному розмірі 8 930 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.02.2015 порушено провадження у справі №910/2505/15-г, відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, справу призначено до розгляду на 27.02.2015.

Письмовим відзивом № 30.20/55 від 02.04.2015 на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не виконана умова договору, яка визначає обов'язок надання письмової вимоги про повернення вкладу.

25.03.2015 через загальний відділ діловодства суду позивач подав заяву від 24.03.2015 про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 8 930 000,00 грн., проценти за користування грошовими коштами у розмірі 349 490,95 грн., інфляційні витрати у розмірі 764 408,00 грн та 3 % річних у розмірі 56 592,32 грн.

Статтею 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, у зв'язку з чим новою ціною позову є 10 100 491,27 грн.

В судове засідання 06.04.2015 прибув представник позивача, надав пояснення по суті справи.

Відповідач в судове засідання 06.04.2015 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справи за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

14.12.2012 публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» в особі керуючого філії «Полтавське регіональне управління» (далі - банк, відповідач) та приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Залізничні шляхи» (далі - клієнт, позивач) уклали договір банківського вкладу «Класичний» № 348-1 за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу суму грошових коштів (вклад) у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк зобов'язався виплачувати позивачу таку суму та нараховані на неї проценти.

Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору вклад складається з вкладних траншів, що розміщені клієнтом згідно з умовами цього договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана клієнтом на вкладний рахунок в порядку та умовах, передбачених цим договором та додатками, укладеними в рамках цього договору і які є його невід'ємною частиною.

Строк дії договору у п. 1.4 встановлено до 15.03.2013.

У п. 1.5 договору сторони погодили, що в додатках, які укладаються сторонами на підставі цього договору, визначаються наступні умови: номер транзитного рахунку, який відкривається клієнту для розміщення вкладного траншу; сума коштів, які перераховуються на вкладний рахунок (сума вкладного траншу); строк, на який розміщується транш; процентна ставка, яка нараховується на вкладний транш, розмір ставки у разі дострокового витребування вкладеного траншу за ініціативою клієнта та при наявності згоди банку; термін виплати процентів; іншу умови.

Згідно з п. 3.1 при закінченні строку розміщення вкладного траншу, його повернення здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, що вказаний у розділі 7 цього договору або ж на інший поточний рахунок, вказаний у листі клієнта про повернення коштів.

Після закінчення строків надання вкладних траншів, що обумовлюються сторонами в додатках та є невід'ємною частиною цього договору, банк зобов'язаний повернути суму вкладних траншів на умовах, зазначених у цьому договорі та у додатках до цього договору (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору клієнт зобов'язаний надати банку письмову вимогу щодо повернення вкладу не пізніше, ніж за один банківський день до дати закінчення строку повернення вкладу.

01.07.2014 сторонами було підписано додаток № 348-18 до договору банківського вкладу "Класичний" № 348 від 14.12.2012, яким погоджено, що для розміщення вкладного траншу у банку клієнт не пізніше 01.07.2014 здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок № 2909.9.010586.034 в філія "Полт РУ "АТ "Банк "Фінанси та кредит", код банку 331832, на вкладний рахунок у банку № 2651.4.010586.040 у розмірі 930 000,00 грн.

Також, сторони погодили, що сума грошових коштів, вказаних в п. 1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 01.08.2014 та на неї нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 20,00 % річних (п. п. 2, 3 додатку).

В подальшому між сторонами було укладено декілька додатків, якими продовжено розміщення коштів на вкладному рахунку банку у розмірі 930 000,00 грн., зокрема: додаток № 348-18/1 від 01.08.2014, яким подовжено строк до 01.09.2014, додаток № 348-18/2 від 01.09.2014 - до 02.10.2014, додаток № 348-18/3 від 02.10.2014 - до 03.11.2014, додаток № 348-18/4 від 03.11.2014 - до 05.12.2014, додаток № 348-18/5 від 05.12.2014 - до 05.01.2015.

30.12.2014 сторонами було підписано додаток № 348-19 до договору банківського вкладу "Класичний" № 348 від 14.12.2012, яким погоджено, що для розміщення вкладного траншу у банку клієнт не пізніше 30.12.2014 здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок № 2909.7.010586.036 в філія "Полт РУ "АТ "Банк "Фінанси та кредит", код банку 331832, на вкладний рахунок у банку № 2651.3.010586.041 у розмірі 8 000 000,00 грн.

Також, сторони погодили, що сума грошових коштів, вказаних в п. 1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 06.01.2015 та на неї нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 18,00 % річних (п. п. 2, 3 додатку).

Факт перерахування позивачем коштів на вкладний рахунок в установі відповідача на суму 930 000,00 грн. підтверджується випискою по рахунках за період з 01.07.2014 по 01.07.2014, та на суму 8 000 000,00 грн. - за період з 29.12.2014 по 30.12.2014, які наявні в матеріалах справи.

06.01.2015 на поточний рахунок позивача в установі відповідача надійшли проценти за користування коштами по вкладному рахунку згідно депозитарної угоди № 348-18/5 від 01.07.2014 та № 348-19 від 30.12.2014. Вклади у розмірі 930 000,00 грн. та 8 000 000,00 грн. не повернуті.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ч. 1 та ч. 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України вказується, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Приписами ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Приписами ст. 1060 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

При цьому, право клієнта звернутись до суду з вимогою про повернення банківських вкладів не може бути обмежено через відсутність його попереднього звернення до банку з такою вимогою, оскільки фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням ч. 2 ст. 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України, викладеній в рішенні від 09.07.2002р. №15-рп/2002.

Таким чином, зважаючи на наведені положення чинного законодавства та описані вище обставини справи, заявлені вимоги про повернення банківських вкладів у загальному розмірі 8 930 000,00 грн. є обґрунтованими.

Разом з тим, вимоги щодо стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами, інфляційних втрат та 3 % річних задоволенню не підлягають, оскільки позивач відповідно до вимог п. 5.4 договору з письмовою вимогою щодо повернення вкладу не пізніше ніж за 1 банківський день до дати закінчення строку повернення вкладу до відповідача не звертався, у зв'язку з чим відповідно до умов ч. 4 ст. 1060 ЦК України відсутні підстави вважати відповідача таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Оскільки спір виник з вини позивача, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код 09807856) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Залізничні шляхи» (36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 3, код 22523595) грошові кошти у розмірі 8 930 000 (вісім мільйонів дев'ятсот тридцять тисяч) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 06.04.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 14.04.2015.

Суддя В.О. Демидов