Court ruling № 43561678, 10.04.2015, Chernihiv Regional Court of Appeal

Справа № 750/8054/14 Провадження № 22-ц/795/670/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Коверзнев В. О. Доповідач - Литвиненко І. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛитвиненко І.В.суддів:Страшного М.М., Шарапової О.Л.при секретарі:Покладі Д.В.за участю:ОСОБА_5, представника ОСОБА_6 ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_8 про виселення,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 просять скасувати рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішенням суду позов задоволено. Суд виселив ОСОБА_5 та ОСОБА_8 з кв.№ АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_6, без наданням їм іншого жилого приміщення і стягнув з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 121,80 грн. з кожного у відшкодування судового збору.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд не взяв до уваги, що в квартирі, крім відповідачів, проживають двоє їхніх неповнолітніх дітей і виселення дітей не було предметом спору. Крім того, апелянт зазначає, що позивач не користується квартирою і не довела того, що її право власності обмежується відповідачами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6, її колишній чоловік ОСОБА_5 та їх дочка ОСОБА_9 є власниками в рівних частинах та зареєстровані в кв.АДРЕСА_3, в м.Чернігові.

ОСОБА_6 також є власницею АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 12.05.2011 року, але вказаною квартирою не може користується так, як ОСОБА_5, разом з ОСОБА_8, у 2013 самовільно заселились в АДРЕСА_1, а тому ОСОБА_6 на захист свого права власності просить виселити їх без надання іншого житла.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того що порушене право власності ОСОБА_6 підлягає захисту.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та положенням ст.ст.321, 391 ЦК України.

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що в спірній квартирі позивача, крім ОСОБА_5 та ОСОБА_8, проживають ще і їх неповнолітні діти, а суд, виселивши батьків, залишив у даному помешканні дітей, не заслуговують на увагу.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Позивач поставила вимоги лише до ОСОБА_5 та ОСОБА_8 і суд розглянув справу в межах заявлених вимог. Наявність у відповідачів неповнолітніх дітей не породжує у них права на проживання в спірній квартирі і не може бути підставою для відмови у позові ОСОБА_6

Твердження апелянтів про те, що вони не перешкоджають позивачу у користуванні квартирою, є безпідставними, оскільки за правилами ст.150 ЖК УРСР власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Аналогічні вимоги містить ст.383 ЦК України. Сам факт проживання відповідачів в квартирі позивача без її згоди є порушенням її прав як власника житла.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у судовому рішенні, доводами апеляційної скарги не спростовуються, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: