Court ruling № 43557310, 07.04.2015, Kyiv Regional Court of Appeal

Справа № 367/860/14 Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.Провадження № 22-ц/780/2065/15 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 46 07.04.2015

УХВАЛА

Іменем України

07 квітня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Кашперської Т.Ц.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Фінагєєва В.О.,

при секретарі Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 03 лютого 2015 року за позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської ради Київської області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Вандер» про визнання недійсним рішення,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання недійсним рішення, посилаючись на незаконність рішення Бучанської міської ради Київської області, просила визнати недійсним рішення Бучанської міської ради Київської області № 1827-56-VI від 24 липня 2014 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га. для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки, яка перебуває у користуванні на умовах оренди ТОВ «Вандер» та знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

03 лютого 2015 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області провадження в справі закрито.

Позивач ОСОБА_1, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 03 лютого 2015 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження в справі, суд першої інстанції виходив з того, що із заявлених ОСОБА_1позовних вимог вбачається наявність спору, пов'язаного з оскарженням рішення органу місцевого самоврядування, який при прийнятті рішення діяв як суб'єкт владних повноважень, відтак вирішення даного спору віднесено до компетенції адміністративного суду та справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бучанської міської ради Київської області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Вандер» про визнання недійсним рішення, яким їй відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки площею 2 га. для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки, яка перебуває у користуванні на умовах оренди ТОВ «Вандер» та знаходиться за адресою АДРЕСА_1, вказуючи на те, що при прийнятті цього рішення порушено вимоги ст. 118 ЗК України, ст. 119 Конституції України.

За змістом ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

П. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324 та глави 30 ЦК України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

У п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснено, що земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 Цивільного кодексу України, статті 2, 5 Земельного кодексу України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК України, ст. 152 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК України розглядаються у порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК України та інші), крім спорів, передбачених частиною 1 статті 16 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» № 1559 від 17 листопада 2009 року, про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК України), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК України).

Суд першої інстанції не звернув увагу на вказані норми та на те, що сторонами оспорюється право щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі ст. 118 ЗК України, а тому, відповідно, виник спір про право та підстави набуття права на земельну ділянку, який належить до компетенції загальних судів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позов не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 311 ЦПК України, оскільки судом порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 307, 311, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 03 лютого 2015 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Ігнатченко Н.В.

Фінагєєв В.О.