Court ruling № 43533101, 23.02.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2015р. м. Київ К/9991/96154/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011

у справі № 2а-5411/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта-10»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про визнання дій незаконними, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011, позов задоволено повністю. Скасовано рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 21.03.2011 № 254 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Спарта-10». Визнано протиправними дії ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Спарта-10», за результатами якої складено Довідку від 23.03.2011 № 279/23-206/37365247.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення ухвали нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 20.1.1 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст.ст. 75, 78 Податкового кодексу України, ст.ст. 129, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для проведення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова документальної невиїзної перевірки позивача, за результатами якої складено Довідку від 23.03.2011 № 279/23-206/37365247, слугував наказ начальника податкового органу від 21.03.2011 № 254 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Спарта-10».

Згідно з цим наказом правовими підставами для проведення документальної позапланової виїзної перевірки визначено п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, Податкового кодексу України (далі - Кодексу).

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до п.п. 78.1.4. п. 78.1 ст. 78 Кодексу документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Кодексу про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Отже, для вирішення питання щодо наявності в органу державної податкової служби правових підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до п.п. 78.1.4. п. 78.1 ст. 78 Кодексу необхідно встановити наявність таких обставин як:

надання платнику податків письмового запиту органу державної податкової служби, який підписаний керівником (заступником керівника) останнього та містить перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту;

ненадання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на такий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до 42.2. ст. 42 Кодексу документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Зі змісту абзаців 18, 26 та 27 п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правил), випливає, що рекомендованим листом з повідомленням про вручення є лист, який приймається для пересилання з видачею розрахункового документа без оцінки відправником вартості його вкладення, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку. При цьому оператор поштового зв'язку відповідним повідомленням доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення та прізвище одержувача.

Зі змісту п. 36 Інструкції з обліку поштових відправлень, поштових переказів, періодичних видань, виплат пенсій та грошової допомоги, затвердженої Наказом Державного комітету зв'язку України від 17.12.1998 N 173, положень Спеціалізованих форм бланків, книг, ярликів, що застосовуються у поштовому зв'язку , та технічних умов щодо їх виготовлення, затверджених наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 12.07.2002 № 139, вбачається, що первинним документом, який підтверджує прийняття для пересилання об'єктом поштового зв'язку рекомендованого поштового відправлення, в тому числі з повідомленням про вручення, є Реєстр для запису рекомендованих поштових відправлень форми № 11.

Відповідно до абз. 2 п. 117 Правил поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень.

Оскільки відсутність адресата за місцезнаходженням є причиною, яка не дає змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, то така обставина безумовно є підставою для повернення поштового відправлення відправнику.

Таким чином, належним доказом здійснення надсилання поштового відправлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення є Реєстр для запису рекомендованих поштових відправлень форми № 11, а доказом повернення такого відправлення - безпосередньо повернуте відправлення з відміткою про причини.

Відповідачем судам попередніх інстанцій в підтвердження обставин щодо належного вручення запитів про отримання інформації позивачу в розумінні п. 42.2 ст. 42 Кодексу таких доказів не надано.

Натомість, податковим органом судам надано накладні експрес-доставки «Меркурій» від 03.03.2011 та від 17.03.2011, згідно з якими документи, надіслані на адресу ТОВ «Спарта-10», повернуто відправнику через відсутність адресата за місцезнаходженням. Відповідач вказує на те, що вказані накладні підтверджують надсилання позивачу запитів про надання інформації від 03.03.2011 № 3442/10/15-235 та від 17.03.2011 № 4170/10/23-215.

Утім, накладні експрес-доставки не дають змоги встановити спосіб направлення відправлень від 03.03.2011 № 3442/10/15-235 та від 17.03.2011 № 4170/10/23-215, тому суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність податковим органом факту направлення позивачу запитів 03.03.2011 та 17.03.2011 рекомендованими листами з повідомленнями про вручення.

Таким чином, суд касаційної інстанції не вбачає підстав вважати, що відповідач, склавши наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача діяв на підставі, що визначена Податковим кодексом України, керуючись встановленим ч. 2 ст. 19 Конституції України принципом, відповідно до якого орган державної влади зобов'язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та чинним законодавством.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про протиправність наказу від 21.03.2011 № 254 є правильним.

Відповідно до положень п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Оскільки протиправність наказу від 21.03.2011 № 254 виключає підстави, встановлені п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, для проведення перевірки, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про необхідність задоволення позову в частині визнання протиправними дій ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Спарта-10».

З огляду на викладене, діючи у межах перегляду касаційної скарги судом касаційної інстанції, встановлених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун