Court ruling № 43532963, 05.03.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 року м. Київ К/9991/34801/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 у справі № 2а-1170/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектро"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2011 року Товариством до суду заявлений позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 11.01.2011 № 0000030700/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 44 871,00 грн. за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог вказаного Закону.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями, держаний податковий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по деклараціям за жовень та за листопад 2010 року, за підсумками якої складено акт від 30.12.2010 № 11014/07-013/23747724.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми ПДВ, що полягало у завищенні суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2010 на суму 44 871,00 грн.

Такі висновки фахівців Державної податкової інспекції вмотивовано тим, що позивачем до складу податкового кредиту включено суми ПДВ за податковими накладними, виписаними на його користь контрагентами ТОВ "Сталікс" та ТОВ "КМБУД", які не подавали до контролюючого органу податкової звітності та відповідно не декларували податкові зобов'язання по господарських операціях з Товариством, що було виявлено шляхом автоматизованого співставлення за допомогою "Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів."

На підставі акта перевірки та зазначених висновків відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди у цій справі виходили з того, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить у залежність формування платником податку податкового кредиту з ПДВ від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, від подання звітності чи від декларування контрагентами своїх податкових зобов'язань. При цьому судами було встановлено наявність у платника податку - позивача - виданих йому продавцями належно оформлених податкових накладних та фактичний рух активів у межах господарської діяльності за наслідками спірних правовідносин, що були задекларовані позивачем.

Так, за визначенням п. 1.8 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) (далі - Закон № 168/97-ВР) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У п. 1.3 ст. 1 Закону №168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону № 168/97ВР визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп. 7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних норм Закону № 168/97-ВР можна зробити висновок, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, у тому числі і по декларуванню податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Враховуючи викладене та з огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи, висновок судів першої та апеляційної інстанцій - правильний і ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 у справі № 2а-1170/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко