Court ruling № 43531504, 04.03.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.03.2015р. м. Київ К/9991/68335/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного підприємства «БІО-ЗАХІД» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 по справі №2а-3731/11/1370 (№114583/11/9104) за позовом Приватного підприємства «БІО-ЗАХІД» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Львіського окружного адміністративного суду від 13.09.2011, позовні вимоги Приватного підприємства «БІО-ЗАХІД» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення від 04.03.2011 №0000582320/0.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 постанову Львіського окружного адміністративного суду від 13.09.2011 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Приватне підприємство «БІО-ЗАХІД» 31.10.2012 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.12.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог Приватне підприємство «БІО-ЗАХІД» посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Державною податковою інспекцією у Личаківському районі міста Львова Львівської області було проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «БІО-ЗАХІД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог, зокрема, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 72655,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Личаківському районі міста Львова Львівської області складено акт від 09.02.2011 №76/23-2/31879777 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.03.2011 №0000582320/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 75000,00грн., у тому числі 60000,00грн. - за основним платежем та 15000,00грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В процесі розгляду даної справи суд апеляційної інстанції, дотримуючись вищезазначеного, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з надання позивачеві послуг з юридичного супроводу організації документообігу та консультування з питань бухгалтерського та податкового обліку, дійшов висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, зокрема, з огляду на невідповідність документів вимогам законодавства, недоведеність фактичного надання послуг, недоцільність отримання відповідних послуг, оскільки в штаті підприємства є посади головного бухгалтера та бухгалтера.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення від 04.03.2011 №0000582320/0 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 222, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «БІО-ЗАХІД» залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 по справі №2а-3731/11/1370 (№114583/11/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв