Court ruling № 43503272, 26.03.2015, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 березня 2015 року Справа № 910/21992/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Чернова Є.В., суддів:Запорощенка М.Д., Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П., Мележик Н.І., розглянувши заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації Славкіної Марини Анатоліївни про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 17.12.2014 у справі№910/21992/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауман Трейд" до 1)Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", 2)Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "ТіБіАйЕф Файненшл Сервісез Б.В. (TBIF Financial Services B.V.), 3)Громадянин Російської Федерації Максимова Сергія Володимировича, провизнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2014 позов задоволено повністю, визнано недійсним рамковий договір щодо купівлі акцій ВАТ "ВіЕйБі Банк", укладений 19.11.2009 між відповідачем-2, відповідачем-3 та позивачем, і підтверджений та погоджений ВАТ "ВіЕйБі Банк"; стягнуто солідарно з першого, другого та третього відповідачів на користь позивача 1 147 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2014 касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та приватної компанії з обмеженою відповідальністю "ТіБіАйЕф Файненшл Сервісез Б.В." (TBIF Financial Services B.V.) залишені без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2014 - без змін.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації Славкіною Мариною Анатоліївною подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2014 у справі №910/21992/13, в якій заявник просить вказану постанову, а справу направити на новий розгляд.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі №58/383, від 01.04.2013 у справі №11/03-02/2600 та від 15.01.2014 у справі №910/9720/13, обґрунтовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 10, 38, 76, 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" та статті 215 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши доводи заяви та додану до неї постанову Вищого господарського суду України, колегія суддів вважає, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови від 17.12.2014 у справі №910/21992/13, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання недійсним рамкового договору купівлі акцій банку в цілому, оскільки умова спірного рамкового договору розділу "Право, що застосовується", про застосування англійського права, є такою, що суперечить статті 38 Закону України "Про міжнародне приватне право" та Закону України "Про господарські товариства" та є нікчемною.

Водночас, у постанові від 12.06.2013 у справі №58/383, на яку посилається заявник, як на доказ неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, розглядаючи спір з аналогічним змістом позовних вимог, підставами позову, за однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин та встановлених судами фактичних обставин, суд касаційної інстанції дійшов протилежного висновку про відмову у задоволенні позову про визнання недійсними договорів про відчуження простих іменних акцій. При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами також було досліджено та визнано в подальшому нікчемним пункт 11.7 Договору акціонерів, в якому передбачено, що цей договір регулюється та тлумачиться відповідно до законодавства Англії, без урахування конфлікту положень цього законодавства, відповідно до підпункту b) пункту 11.7 будь-який спір, який виникає з або у зв'язку із цим договором вирішуватиметься виключно у відповідних судах Лондону, Англія. Однак суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанцій помилково було зазначено про нікчемність Договору акціонерів від 25.10.2005 в цілому, оскільки наявність у правочині нікчемних умов не призводить до недійсності правочину в цілому чи інших його частин.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що зі змісту доданих до заяви судових рішень Вищого господарського суду України вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України,

УХВАЛИВ:

Допустити справу № 910/21992/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяЄ. Чернов СуддіМ. Запорощенко Л. Катеринчук Г. Коробенко Н. Мележик