Court ruling № 4348495, 08.07.2009, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

№ 22-а-21528/08                                   Головуючий у першій інстанції: Кошик А.Ю.

                                                                                          Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

08 липня 2009 року                                                                                м. Київ

             Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

             головуючого судді:                                                      Саприкіної І.В.,

             суддів:                                                                            Бєлової Л.В., Шостака О.О.,

             при секретарі:                                                               Пшегарницькій І.В.,

             розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 24.04.2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферреро Обухів ЛЛС» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Ферреро Обухів ЛЛС» звернулися до Господарського суду Київської області з адміністративним позовом до ДПІ в Обухівському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000122301/6910 від 31.01.2008 року.

Постановою Господарського суду Київської області від 24.04.2008 рокупозов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Обухівському районі  подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати, незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність оскаржуваного рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для вирішення справи.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

          Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

           Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Обухівському районі Київської області було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.09.2007 р., за результатами якої складено акт № 138/23-2/33003092 від 21.01.2008 року , яким встановлені порушення пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого було донараховане податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 60241,49 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ в Обухівському районі Київської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000122301 від 31.01.2008 року, яким позивачу визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 90362,00 грн., з яких основний платіж 60241,00 грн., фінансові санкції 30121,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позову, а апеляційна інстанція погоджується яз такими висновками Господарського суду Київської області з огляду на наступне:

При прийнятті податкового повідомлення-рішення податковий орган прийшов до висновку, що позивач безпідставно користувався пільгами по сплаті податку на додану вартість відповідно до п. 5.1.21 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про додану вартість». Крім того, позивачем надавалися митні послуги ТОВ «Ферреро Україна» на загальну суму 301207, 47 грн., при цьому сума пільг становить 60241,49 грн.

В акті перевірки також зазначено, що ТОВ «Ферреро Обухів ЛЛС» не включили до бази оподаткування податок на додану вартість за ставкою 20% надання митних послуг на користь ТОВ «Ферреро Україна» на загальну суму 301207,47 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 60241,49 грн.

Апеляційна інстанція не погоджується з позицією податкового органу з огляду на наступне:

02.08.2004 року між ТОВ «Ферреро Україна» (комітент) та ТОВ «Ферреро Обухів ЛЛС» (Комісіонер) було укладено договір, відповідно до якого Комітент доручає Комісіонерові, а Комісіонер зобов’язується укласти від свого імені та за рахунок Комітента зовнішньоекономічні договори купівлі товарів, істотні умови яких визначаються сторонами в Додатках до цього Договору, які є його частиною та передати все набуте за договорами купівлі Комітентові.

Відповідно до п. 1.6 вищезазначеного Договору комісіонер зобов’язаний забезпечити митне оформлення товару, зберігання товару протягом його митного оформлення на складі тимчасового зберігання, послуги митного оформлення товарів та сплату товару за зовнішньоекономічними контрактами за рахунок Комітента.

Комітент зобов’язаний відшкодувати Комісіонерові понесені ним витрати, які необхідні для виконання доручення Комітента, а саме: мито, митні збори, комісію банку за купівлю валюти, транспортні, вантажно-розвантажувальні витрати, витрати на приймання товарів, зберігання товарів протягом їх митного оформлення на складі тимчасового зберігання, послуги митного оформлення підтверджуючих документів (п. 3.4.1 Договору).

За виконання доручень Комітент на підставі звітів відшкодував Комісіонеру витрати, у тому числі і витрати, що пов’язані з розмитненням вантажів, які надходили на адресу ТОВ «Ферраро Україна». Зі звітів комітента вбачається, що ТОВ «Ферреро Обухів ЛЛС» перераховували на рахунок ДМС державне мито, податок на додану вартість та сплачували митні процедури, які відповідно до умов договору комісії повинні бути перераховані позивачу.

Таким чином, ТОВ «Ферреро Україна» фактично було відшкодовано позивачу грошові кошти у сумі 301207,47 грн., які сплачені позивачем на рахунки митного органу у якості митних процедур, як операцій, що пов’язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом   податків і зборів.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Ст. 1024 ЦК України встановлює право Комісіонера на відшкодування витрат, зроблених ним у зв’язку з виконанням своїх обов’язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Відповідно до пп.. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» податок становить 20% бази оподаткування, визначеної ст. 4 цього Закону та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Базою оподаткування податком на додану вартість є будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу, в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

До операцій, що є об’єктом оподаткування відносяться операції платників з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця,  а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у використання лізингоотримувачу (орендарю), ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

За таких підстав, суд першої інстанції цілком обґрунтовано прийшов до висновку, що операції з компенсації вартості сплачених на виконання договору митних платежів  (в тому числі і митних процедур) не є об’єктом оподаткування в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, апеляційна інстанція погоджується з висновком Господарського суду Київської області та не приймає до уваги доводи апелянта відносно того, що ТОВ «Ферреро Обухів ЛЛС»  здійснювали митні процедури на платній основі, оскільки виходячи зі змісту ст. 1 Митного кодексу України митні процедури виконують виключно державні митні органи України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, апеляційна інстанція приходить до висновку, що відповідачем – ДПІ в Обухівському районі Київської області не доведено правильності та законності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість за ставкою 20% від вартості компенсації по оплаті митних процедур, отримання якої передбачено договором комісії та Цивільним Кодексом України.

   Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм  матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. За таких підстав апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 24.04.2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферреро Обухів ЛЛС» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення– підлягає  залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області – відмовити.

Постанову Господарського суду Київської області від 24.04.2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                     

Судді: