Court ruling № 43408575, 01.04.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2015р. м. Київ К/800/13003/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.

за участю представників сторін: від позивача - Фурман К.О.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 р.

у справі № 2а-3548/11/1470

за позовом фермерського господарства «Органік Сістемс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2011 року фермерське господарство «Органік Сістемс» (далі - позивач, ФГ «Органік Сістемс») звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.04.2011 р. № 0000202301.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 р., адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області від 22.04.2011 р. № 0000202301; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Також, відповідач подав до суду клопотання про заміну Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на її правонаступника, Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню в порядку визначеному статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 28.03.2011 р. по 18.04.2011 р., на підставі направлення від 24.03.2011 р. № 45/07-07, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 21.02.2011 р. № 69, посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФГ «Органік Сістемс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в установі банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у вересні 2009 року та в період з 01.08.2010 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 18.04.2011 р. № 242/07-35521091 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 200.1, 200.4, 200.6, 200.17 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування, за січень 2011 року, у розмірі 1 018 446 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 22.04.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000202301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1 018 446 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 18.04.2011 р. № 242/07-35521091 підставами для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, слугували висновки перевіряючого про безпідставне нарахування позивачем до бюджетного відшкодування податку на додану вартість суми у розмірі 1 018 446 грн., оскільки контрагенти позивача - СТОВ ім.Шевченко «Агросвіт», ВАТ «Інгулецький», ПСП «Агрофірма «Роднічок», ПП «Роксолана», ТОВ «ЮлИгС-МС» та СК «Радянська земля», у ціні товарів яких позивач сплатив податок на додану вартість і які, за твердженням відповідача, повинні були сплатити відповідні суми податку на додану вартість до бюджету, цього обов'язку не виконали, у результаті чого до бюджету податок на додану вартість від вказаних контрагентів позивача у сумі 1 018 446 грн. не надійшов, що на думку податкового органу позбавляє позивача права на відшкодування податку на додану вартість у спірній сумі.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем, в межах своєї господарської діяльності, було укладено ряд правочинів купівлі-продажу сільгосппродукції (плоди томатів) зі своїми контрагентами-постачальниками: СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт», ВАТ «Інгулецький», ПСП «Агрофірма «Роднічок», ПП «Роксолана», ТОВ «ЮлИгС-МС» та СК «Радянська земля».

В матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Видані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Податковим органом виконання сторонами договірних зобов'язань не заперечується та під сумнів не ставиться. Так, в акті перевірки відповідач зазначає, що факт отримання позивачем товару від контрагентів підтверджується дослідженими податковими і витратними накладними. Підтверджує відповідач і здійснення позивачем оплати товару, шляхом безготівкових розрахунків та відсутність заборгованості позивача перед контрагентами. Тобто самим позивачем податок на додану вартість у ціні товару сплачений.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з СТОВ ім.Шевченко «Агросвіт», ВАТ «Інгулецький», ПСП «Агрофірма «Роднічок», ПП «Роксолана», ТОВ «ЮлИгС-МС» та СК «Радянська земля».

Згідно положень статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведених правових норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від'ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

При цьому, сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Беручи до уваги вищезазначені правові норми та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду приходить до висновку про відсутність у податкового органу підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними у акті податкової перевірки контрагентами та завищення суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення від 22.04.2011 р. № 0000202301, вимоги щодо скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення були задоволені обґрунтовано.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Здійснити заміну Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на її правонаступника, Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 р. у справі № 2а-3548/11/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко