Court ruling № 43390205, 01.04.2015, Cherkasy Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/527/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 Пироженко (В.Д.) В. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Охріменко Н. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОхріменко Н. І.суддівКачана О. В. , Фетісової Т. Л. при секретаріВосколович Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної Марини Анатоліївни на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", відділення №45 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

16 вересня 2014 року позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», Черкаське відділення №45 про стягнення вкладу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що 10 липня 2014 року між ним та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» було укладено договір банківського вкладу «Марафон лояльності_подвійний дохід Статус ЕПС» №820435/2014 в доларах США, на підставі якого він передав відповідачу грошові кошти на депозитний банківський вклад в розмірі 140000 доларів США строком на 13 місяців, з дня укладення договору, з щомісячною виплатою процентів. Для обліку вкладу банк відкриває на ім'я вкладника вкладний рахунок №26350230101141.

Пунктом 1.2 договору визначено - Банк відкриває на ім'я вкладника вкладений рахунок за вкладом на вимогу «Для виплат» №26206230101325. На цей рахунок-кореспондент може бути перерахований вклад та нараховані але не отримані вчасно вкладником проценти за цим вкладом по закінченні строку його дії.

21 серпня 2014 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою в якій просив частково повернути йому внесені за вищезазначеним договором кошти. 10 вересня 2014 року позивач подав відповідачу вимогу про повернення коштів. 10 вересня 2014 року позивач подав відповідачу заяву про перерахування суми вкладу на інші реквізити.

На даний час позивачу відмовлено у задоволенні вимоги щодо повернення коштів, тому просить суд стягнути на його користь з ПАТ «Всеукраїнського акціонерного банку» кошти в сумі 140000 доларів США.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 жовтня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_6 кошти за договором вкладу в сумі 140000 доларів США, що еквівалентно 1813000 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь держави судовий збір в сумі 3654 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіна М.А. подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду в зв'язку з недоведеністю та неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення районного суду скасувати та прийняти нове рішення про повну відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з слідуючих підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходячи з положень вимог ст.ст. 1066, 1074 ЦК України, прийшов до висновків про неправомірність дій Банку щодо неповернення позивачу суми вкладу та щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до висновку що розмір неустойки, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10 липня 2014 року між ним та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» було укладено договір банківського вкладу «Марафон лояльності_подвійний дохід Статус ЕПС» №820435/2014 в доларах США, на підставі якого він передав відповідачу грошові кошти на депозитний банківський вклад в розмірі 140000 доларів США строком на 13 місяців, з дня укладення договору, з щомісячною виплатою процентів. Для обліку вкладу банк відкриває на ім'я вкладника вкладний рахунок №26350230101141 (а.с. 6).

Пунктом 1.2 договору визначено - Банк відкриває на ім'я вкладника вкладений рахунок за вкладом на вимогу «Для виплат» №26206230101325. На цей рахунок-кореспондент може бути перерахований вклад та нараховані але не отримані вчасно вкладником проценти за цим вкладом по закінченні строку його дії.

21 серпня 2014 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою в якій просив частково повернути йому внесені за вищезазначеним договором кошти у розмірі 40000 доларів США 10 вересня 2014 року (а.с.9), а 10 вересня 2014 року - з заявою про повернення коштів за депозитним договором з урахуванням нарахованих відсотків (а.с. 10) та з заявою про перерахування суми вкладу на інші реквізити (а.с. 11).

Однак, відповідач не виконав вимоги позивача.

Відповідно до положень ст.ст. 525-526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Аналогічні положення містяться і у п. 3.3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 року №516.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів не може взяти до уваги доводи апелянта з приводу встановлення обмеження НБУ щодо зняття готівки.

Крім того, відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Як передбачено ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Проте, жодних обмежень прав позивача щодо розпорядження грошовим коштами умовами договору банківського вкладу, укладеного між сторонами, не встановлено. Не надано відповідачем і доказів існування обмежень, передбачених ст.1074 ЦК України.

Окрім того, постанова правління НБУ №328 від 01 червня 2014 року щодо обмеження зобов'язань банків за вкладами фізичних осіб, на яку посилається ПАТ «ВіЕйБі Банк», є підзаконним нормативно-правовим актом, який суперечить ч. 2 ст. 1060 ЦК України, умовам договору банківського вкладу, а тому не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Слід зазначити також, що укладаючи договір банківського вкладу, банк брав на себе певні ризики, а тому погіршення економічної ситуації в країні не є підставою для невиконання ним своїх договірних зобов'язань.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем порушено умови договору строкового банківського вкладу та вимоги чинного законодавства України і зобов'язання щодо повернення ним суми банківського вкладу, то суд прийшов до вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вищезазначеної заборгованості.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на стягнення коштів за договором вкладу в гривнях, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно пп.1.1, 1.6. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою НБУ №516 від 03 грудня 2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2003 р. за № 1256/8577, вклад (депозит)- це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти: у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті; у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті;

Системний аналіз положень ст.99 Конституції України, ст.ст.192,533 ЦК України, статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» дозволяє стверджувати, що при укладенні депозитного договору в доларах чи іншій валюті а також при наявності у банку ліцензії, яка дозволяє йому здійснення операцій з валютними цінностями, заборгованість банку перед клієнтом за депозитним договором має бути повернута останньому добровільно чи судовому порядку саме в іноземній валюті вкладу, а не національній валюті гривні.

Як зазначено вище, відповідно до п.п.1.4 Договору, Банк приймає від Вкладника грошові кошти в сумі 140000,00 доларів США.

Згідно умов договору позивач вніс ці кошти в касу банку готівкою, в доларах США.

Відповідно до правової позиції, викладеній в постанові ВСУ № 6-140 цс/13 від 25 грудня 2013 року зазначено, що відповідно до змісту ст.ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним .

У відповідності з вимогами ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти а також платіжних документів в іноземній валюті за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

В Україні відсутня нормативна заборона укладення депозитних договорів у іноземній валюті.

Лише за згодою сторін, умов договору, чи у випадку прийняття спеціального закону та у відповідності з вимогами ч.2 ст. 533 ЦК України особи можуть визначити курс долара в еквіваленті до гривні за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно правовим актом.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача коштів за договором вкладу в сумі 140 000 доларів США, що еквівалентно 1813000 грн. за курсом, що відповідає офіційному курсу Національного банку України на час розгляду справи.

Також апелянт в обґрунтування своїх вимог посилався на постанову Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року №733 «Про віднесення ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року №123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ВіЙеБі Банк». Тому в даних правовідносинах необхідно застосувати положення п.5 ст.36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідно до якого під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Однак з наведеними твердженнями апелянта, колегія суддів погодитися не може, оскільки як вбачається з матеріалів справи на час розгляду справи судом першої інстанції та ухвалення рішення в ПАТ «ВіЕйБІ Банк» ще не було запроваджено тимчасової адміністрації.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, твердження апелянта про неправомірність повернення позивачу грошових коштів є безпідставними в зв'язку з відсутністю в матеріалах справи будь-яких доказів на їх підтвердження.

Інші доводи апеляційної скарги ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять других підстав для скасування чи зміни правильного рішення.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної Марини Анатоліївни - відхилити.

Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ПАТ "Всеукраінський Акціонерний Банк", відділення №45 про стягнення коштів - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий :

Судді :