Court ruling № 43338208, 24.03.2015, Kyiv Regional Court of Appeal

Справа № 369/13166/14 Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.Провадження № 22-ц/780/1902/15 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 1 24.03.2015

УХВАЛА

Іменем України

24 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Яворського М.А., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря Франюк Т.В.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року позивач звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні горищем будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що їй належить на праві власності 17/100 частин будинку за вказаною адресою. Співвласниками будинку, крім позивача, є ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Відповідач ОСОБА_2, який зареєстрований і проживає в будинку замість ОСОБА_3, в мансардній частині будинку створив автомайстерню та фарбує частини автомобілів. Ця мансарда розташована на горищі над кімнатою позивача ОСОБА_1 та її прибудовою. Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 своїми протиправними діями чинить їй перешкоди у користуванні горищем, яке належить також позивачу, просила зобов'язати відповідача не чинити їй перешкод в користуванні, володінні та розпорядженні частиною будинку та її складовими.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог, через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування усіх обставин справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позов є обґрунтованим та доведеним належними у справі доказами, а саме показами свідків та технічним паспортом будинку.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного народного суду Київської області від 23 травня 1980 року за позивачем, ОСОБА_1 визнано право власності на 17/100 частин будинку, виділено їй веранду зі сходами та туалетом площею 4,7кв.м., коридор з погребом площею 1,5кв.м., ванну площею 2,1кв.м., кухню площею 4,8кв.м., кімнату площею 11,6 кв.м., сарай, а за ОСОБА_3 (яка не є стороною у справі) право власності на 8/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 та виділено їй веранду мансарду площею 10,6 кв.м., кімнату площею 18,8 кв.м,

Рішенням Боярської міської ради народних депутатів від 30.05.1979 року №10 за заявою ОСОБА_3 узаконено самовільно прибудовані до частини житлового будинку по АДРЕСА_1 сіни площею 4,7кв.м. та обладнану на мансарді житлову літню кімнату площею 17кв.м., кладову площею 1,6 кв.м., веранду площею 10,3 кв.м., що належала померлому ОСОБА_5

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду Києво-Святошинського бюро технічної інвентаризації станом на 25.09.2002 року житловий будинок АДРЕСА_1 є одноповерховим з мансардою, трьохквартирним, загальною площею 164,2 кв.м., житловою - 68,6 кв.м. Мансардна частина будинку складається з приміщень №1-13 кладова площею 1,6 кв.м., №1-14 житлова кімната площею 17,0 кв.м., №1-15 веранда площею 10,3 кв.м. та самочинно побудованих приміщень, позначених під №ІІ та №ІІ.

З пояснень сторін судом встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 проживає відповідач ОСОБА_2, який в тому числі користується приміщеннями мансарди, позначеними на поверхневому плані технічного паспорту під №1-13, №1-14, №1-15, №ІІ, №ІІІ.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову суд першої інстанції зазначив, що обставини викладені позивачем у позові, а саме, що відповідач ОСОБА_2 чинить їй перешкоди в користуванням будинку, не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає зазначити наступне.

На підтвердження обставин, викладених у позові, позивач надала суду Акт депутата Боярської міської ради Казакова Ю.Ю. від 02.10.2013 року, яким засвідчено, що сусідами позивача здійснюється будівництво в мансардній частині будинку, які призвели до руйнування помешкання ОСОБА_3

Разом з тим, 02 січня 2015 року депутат Казаков Ю.Ю. у своєму листі відповідачу ОСОБА_2 зазначив, що встановлені у акті від 02.10.2013 року обставини вказані виключно зі слів заявниці, а сам акт мав на меті тільки ініціювання адміністративної комісії Боярської міської ради для перевірки викладених в ньому обставин.

Відповідно до листа заступника міського голови виконавчого комітету Боярської міської ради від 21 січня 2015 року при виїзді робочої комісії виконавчого комітету акту щодо здійснення самочинного будівництва ОСОБА_2 не складалось.

Відповідно до ст.356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. За правилами ст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1, як і відсутні докази, що відповідачем чиняться будь-які перешкоди позивачу у користуванні горищем.

Таким чином, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставини справи, а доводи апелянта про те, що обставини викладені у позові підтверджуються показами свідків та технічним паспортом не заслуговують на увагу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Яворський М.А.

Кашперська Т.Ц.