Court ruling № 43333765, 23.03.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2015р. м. Київ К/9991/21094/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представників: позивача Олійника О.С.

відповідача Української Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.09.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011

у справі №2а-4792/09/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Український графіт»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.09.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжіі №0000090801/0 від 20.01.2009, №0000090801/1 від 26.03.2009, №0000090801/2 від 01.06.2009, №0000090801/3 від 14.08.2009.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2863581,00 грн. за жовтень 2008 р., на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2008 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт № 7/08-01/00196204 від 12.01.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пп. 7.4.1 та пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту вересня 2008 року, що призвело до завищення від'ємного значення по декларації з ПДВ за вересень 2008 року та бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року в розмірі 263056 грн., внаслідок реалізації товару за цінами нижчими, ніж ціна придбання.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000090801/0 від 20.01.2009, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 263056,00 грн.

За результатами адміністративного узгодження скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідними індексами. Якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов?язань.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у травні 2007 року між ВАТ «Український графіт» та ЗАТ «Мініметалургійний Завод «Істіл» було укладено договір №804/71768/15, згідно якого у 2007-2008 р.р. позивачем здійснювалась поставка електродної продукції власного виробництва на адресу ЗАТ «ММЗ «Істіл», у тому числі, електроди графітовані ЕГСП 600*2400.

Частина електродів графітованих ЕГСП 600*2400, поставлених ВАТ «Укрграфіт», у кількості 51,125 т не були використані у власному виробництві ЗАТ «ММЗ «Істіл».

Враховуючи давні партнерські взаємовигідні відносини, можливість подальшого використання позивачем електродів власного виробництва, між сторонами було укладено договір №804/82923/15 від 25.06.2008 на придбання у ЗАТ «ММЗ «Істіл» електродів графітованих ЕГСП 600*2400 виробництва ВАТ «Укрграфіт» у кількості 51,125 т. за ціною 26784грн/1 тн.

У вересні 2008 року електроди графітовані ЕГСП 600*2400 виробництва ВАТ «Укрграфіт» у кількості 51,125 т були поставлені ЗАТ «ММЗ «Істіл» на склад ВАТ «Укрграфіт», фактичне отримання підтверджується рахунками-фактурами, накладними, прибутковими ордерами, податковими накладними та відповідачем не заперечується.

За зазначеними операціями у вересні 2008 року позивачем сформовано податковий кредит, що відповідає вимогам пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У жовтні 2008 року електроди графітовані ЕГСП 600*2400 були передані зі складу позивача у виробництво в цех №5 «Цех механічної обробки електродної продукції», що належним чином відображено у бухгалтерському обліку по однорідній групі електроди графітовані ЕГСП 600*2400 проводками Дт25 «Напівфабрикати» Кт28 «Товари» та Дт 23 «Виробництво» Кт 25 «Напівфабрикати» та підтверджено актом перевірки.

Таким чином, придбані у ЗАТ «ММЗ «Істіл» електроди графітовані ЕГСП 600*2400 виробництва ВАТ «Укрграфіт» у кількості 51,125 т. не були одразу ж реалізовані як товар, а були направлені на подальшу переробку у виробництво разом з іншими електродами однорідної групи продукції «ЕГСП із Р(L) 600*2400». які в процесі обробки змішались. Тобто, на виході із виробництва, фактично була отримана нова (хоча і ідентична) продукція, виробнича собівартість якої була сформована з урахуванням кількості та собівартості отриманих зі складу у виробництво електродів графітованих.

Виходячи з встановленого, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що реалізація позивачем графітових електродів в комплекті з ніпелями ЕГСП - 610*2400 фірмі «INTERGRAPHITE LIMITED» на підставі договору № 804/1323-818/51506/15 від 15.01.2008 за цінами 23423,87 грн./1 т, 22354,54 грн./1 т, 21994,80 грн./1 т не може бути доказом реалізації позивачем товару за цінами нижчими цін придбання, оскільки відсутній ланцюг операцій придбання продукції та її реалізації за нижчою ціною.

Правильними є висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки такі операції не є господарською діяльністю розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Придбання позивачем електродів графітованих власного виробництва за ціною 26784грн./т була зумовлена необхідністю збереження в умовах економічної кризи ЗАТ «ММЗ «Істіл» як ділового та надійного партнера. Придбані електроди графітовані позивачем використані у власній господарській діяльності, шляхом доробки та продажу споживачам, з метою отримання доходу.

Крім того, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Збиткова операція може бути визнана такою, що здійснена поза межами господарської діяльності платника податків лише у випадку, якщо податковий орган доведе відсутність об'єктивних економічних причин для негативного результату відповідної операції, здійснення останньої з метою штучного завищення валових витрат чи розміру податкового кредиту задля заниження об'єкту оподаткування.

В свою чергу, відповідачем не доведено спрямованість умислу платника податку на отримання доходу за рахунок відшкодування податку на додану вартість.

За даними бухгалтерського обліку позивача доход від реалізації електродів графітованих ЕГСП 600*2400 складає в жовтні 2008 року - 171479,62 грн., в листопаді 2008 року - 136370,17 грн.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.09.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун