Court ruling № 4331420, 03.08.2009, Commercial Court of Luhansk Oblast

УХВАЛА

03.08.09                                                                                 Справа № 17/131н.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПРОМСОЮЗ", смт. Іванків Київської області

до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області, м. Луганськ

про визнання недійсною постанови,

Суддя Шеліхіна Р.М.

при секретарі судового засідання Лисенко В.П.

За участю представників сторін:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - Бурмак К.В. - головний спеціаліст, довіреність від 27.10.08.. № 802-к.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Воронька В.Д. від 03.08.09. дану справу передано на розгляд судді Шеліхіній Р.М.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про скасування постанови відповідача від 11.06.09. №1.2.4-9 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудування.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 03.08.09. заперечив проти позову, посилаючись на те, що даний спір підлягає розгляду за нормами Кодексу адміністративного судочинства України. Щодо суті позовних вимог, відповідач заперечив, посилаючись на відсутність у позивача відповідного дозвілу на виконання робіт, у зв'язку з чим відповідачем й була винесена оскаржувана постанова від 11.06.09. №1.2.4-9.

Від позивача на адресу господарського суду 27.07.09. надійшла заява, якою він просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з відпусткою представника.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області 11червня 2009 року була прийнята постанова № 1.2.4-9 про накладення на позивача штрафу в сумі 63327грн. 08коп. за правопорушення у сфері містобудування.

Зазначена постанова була прийнята відповідно до Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" від 14 жовтня 1994 року N 208/94-ВР та Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року № 244.

Позивач не згодний з зазначеною постановою звернувся з позовом до господарського суду Луганської області.

Таким чином, між позивачем та Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області виникли певні правовідносини, в яких сторони виступають як носії суб'єктивних прав та обов'язків, і зміст яких визначений названими Законами.

Отже, позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача саме як до державного органу, на який покладено обов'язок здійснювати відповідні контрольні функції, зокрема, визначені Законом України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" та Положенням про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування.

Відповідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено справи підвідомчі господарським судам.

В липні 2005 року прийнято Кодекс адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 01.09.2005 року.

Відповідно до пунктів 1, 7, 9 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вирішення спору фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено до компетенції адміністративного суду, т.ч. компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності, визнання недійсними рішень.

Відповідно до п. 13 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цім Кодексом діють у частині, що не суперечать цьому Кодексу.

За таких обставин, на підставі ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, ст. 1, 17, п. 13 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку встановленому Кодексом адміністративного судочинства та не може розглядатися господарським судом.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 13 грудня 2007 р. по справі № 2/250.

За таких обставин, відповідно до п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі підлягає припиненню.

Сплачене позивачем за платіжним дорученням від 25.06.09. №81 державне мито в сумі 170 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, сплачені за платіжним дорученням від 25.06.09. №81 в сумі 312 грн. 50 коп. підлягають поверненню з державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 49, п. 1 ст. 80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Припинити провадження у справі.

2.Повернути з державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПРОМСОЮЗ", Київська область, Іванівський район, смт. Іванків, вул. "Щорса", буд.32, ідентифікаційний код 34518051, державне мито в сумі 170 грн. 00 коп., сплачені за платіжним дорученням від 25.06.09. №81 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу в сумі 312 грн. 50 коп., сплачені за платіжним дорученням від 25.06.09. №81.

Підставою для повернення судових витрат є дана ухвала суду, скріплена гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Суддя                                                                                  Р. Шеліхіна