Decision № 43312396, 23.03.2015, Commercial Court of Chernihiv Oblast

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

.Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"23" березня 2015 року Справа № 927/221/15

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Цимбал-Нарожної М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1.;

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "АгроКІМ"

17523, вул.Незалежності, б.2, смт.Мала Дівиця, Прилуцький р-н;

предмет спору: стягнення 94788,26 грн.;

за участю представників сторін:

позивача: Омельченко Ю.А. посвідчення №1290 - адвокат;

відповідача: не з'явився;

в с т а н о в и в :

фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АгроКІМ" про стягнення 94788,26грн., з яких 88245,95грн. основного боргу за договором підряду №105/2 від 13.08.2014р. та 6542,31грн. пені.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 19.02.2015р. розгляд справи призначено на 02.03.2015р., після чого розгляд справи відкладався до 23.03.2015.

Відповідач відзив на позов суду не надав, повноважного представника в судові засідання не направив, хоча він був належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення №1400603361379 від 02.03.2015.

02.03.2015 від відповідача до початку судового засідання по пошті надійшло клопотання №АК 01-06-50 від 26.02.2015р. про відкладення розгляду справи в зв'язку з досягненням домовленості з позивачем щодо вирішення спору в позасудовому порядку, яке було задоволено судом.

Суд перейшов до розгляду спору по суті в судовому засіданні 23.03.2015.

В судовому засіданні представником позивача подано клопотання про залучення до матеріалів справи банківських виписок про сплату відповідачем основного боргу, яке було задоволено судом.

Крім того, представником позивача подано клопотання про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 9450,00грн..

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

13.08.2014 між ТОВ "АгроКІМ" (далі-Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі-Підрядник) укладено договір підряду №105/2 (далі -Договір).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до п.1.1. Договору, Підрядник проводить сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на площах замовника зернозбиральними комбайном CASE IH 2388E, д.н.з. НОМЕР_1 на умовах, передбачених цим договором, а замовник проводить оплату за виконані роботи.

За юридичною природою вказаний Договір є договором про надання послуг.

Згідно п.2.1., п.2.1.7. Договору, Підрядник зобов'язаний провести сільськогосподарські роботи на площах Замовника, по узгодженій з Замовником технології; проводити своєчасну передачу зібраного врожаю Замовнику.

Позивач виконав роботи по збиранню врожаю згідно до умов Договору, що підтверджується актами приймання виконаних робіт: №2/10/14 від 29.10.2014 на суму 117432,00грн. (без ПДВ), № 3/10/14 від 29.10.2014 на суму 21813,95грн., які підписані повноважним представниками позивача та відповідача та скріплені печатками.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.3.1. Договору, Замовник здійснює розрахунок з Підрядником за фактично виконаний об'єм робіт (згідно актів приймання виконаних робіт), виходячи з ціни: збирання кукурудзи - 450,00грн./га без ПДВ, збирання кукурудзи - 430,00грн./га без ПДВ, збирання сої - 530грн/га без ПДВ.

Відповідно до п.3.2., п.3.3 Договору, Замовник проводить розрахунок з Підрядником за виконаний об'єм робіт шляхом розрахунку на банківський рахунок Підрядника; розрахунок по договору проводиться по факту виконаних робіт на протязі 20 банківських днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт.

Судом встановлено, що позивачем виконані умови Договору, а саме надано послуги за Договором на суму 139245,95грн..

Обов'язок щодо оплати наданих послуг за Договором відповідачем не виконаний, що є порушенням ст. ст. 525 ЦК України і ст.193 ГК України.

Як зазначає позивач, відповідачем здійснено часткову оплату за Договором, а саме: 30.10.2014 на суму 3000,00грн., 07.11.2014 на суму 2000,00грн., 13.11.2014 на суму 2000,00грн., 20.11.2014 на суму 2000,00грн., 27.11.2014 на суму 2000,00грн., 04.12.2014 на суму 5000,00грн., 11.12.2014 на суму 5000,00грн., 18.12.2014 на суму 5000,00грн., 25.12.2014 на суму 5000,00грн., 08.01.2015 на суму 2000,00грн., 15.01.2015 на суму 3000,00грн., 22.01.2014 на суму 5000,00грн., 29.01.2015 на суму 5000,00грн., 05.02.2015 на суму 5000,00грн., а всього на суму 51000,00грн..

Станом на час подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 88245,95грн..

Відповідно до наданих позивачем банківських виписок, судом встановлено, що після порушення провадження у справі відповідачем повністю сплачено суму основного боргу, а саме: 12.02.2015 на суму 5000,00грн., 19.02.2015 на суму 20000,00грн., 03.03.2015 на суму 20000,00грн., 05.03.2015 на суму 20000,00грн., 12.03.2015 на суму 23245,95грн., а всього на суму 88245,95грн..

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі за відсутності предмету спору.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 88245,95грн. основного боргу.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.5 Договору, в разі порушення Замовником строків оплати виконаних робіт, Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми боргу.

Позивач просить стягнути на його користь пеню за період з 27.11.2014 по 12.02.2015 в сумі 6542,31грн.

За перерахунком суду пеня за період з 27.11.2014 по 12.02.2015 становить 6542,76грн..

Оскільки позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 27.11.2014 по 12.02.2015 в сумі 6542,31грн., нарахування якої відповідає вимогам норм матеріального права та умовам Договору та підлягає задоволенню і стягненню на користь позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача 9450,00грн. витрат на послуги адвоката, відповідно до клопотання від 23.03.2015.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ч. 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно статті 1 Закону України "Про адвокатуру" адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Частина 1 статті 12 Закону України "Про адвокатуру" передбачає, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

В даному випадку договір укладено між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Омельченко Ю.А..

В матеріалах справи наявні: договір №б/н про надання юридичних послуг адвоката від 01.08.2014, додаткова угода №1 до договору від 01.08.2014, акт здачі-приймання наданих послуг від 23.03.2015, квитанція №662762 від 12.02.2015 на суму 9450,00грн., копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1634 від 20.11.2006р., ордер серії ДП№1063/000002 від 12.02.2015.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про державний бюджет на 2015рік", мінімальну заробітну плату на 2015р. встановлено у розмірі 1218 гривень, а отже 40% від 1218грн. складає 487,20грн.

Враховуючи складність справи, сплату відповідачем суми основної заборгованості, кількість витрачених адвокатом годин на підготовку та подання даного позову, участі в судових засіданнях, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката є обґрунтованими в частині витрачених 10 годин, що в сумі складає 4872,00грн. і такими, що в цій частині підлягають стягненню на користь позивача.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно статті 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1895,77грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, ст.82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 88245,95грн. припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АгроКІМ" (17523, вул.Незалежності, б.2, смт.Мала Дівиця, Прилуцький р-н, р/р 26001459205700 у ПАТ «Укрсиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 32370430) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1., р/р НОМЕР_3 в ПАТ КФ «Приватбанк», МФО НОМЕР_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) 6542,31грн. пені, а також 1895,77грн. судового збору та 4872,00грн. витрат на послуги адвоката.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 30 березня 2015 року.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

.