В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23.03.2015 Справа №607/3482/15-к
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Гуменного П.П.,
при секретарі с/з Книш Д.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015210010000436 від 24 лютого 2015 року відносно :
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Херсон, українки, громадянки України, з середньою освітою, неодруженої, непрацюючої, котра зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2, не судимої в порядку ст.89 КК України,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
за участю: прокурора Ороновського С.І.,
потерпілої ОСОБА_3,
захисника-адвоката Дубчак С.П.,
обвинуваченої ОСОБА_2, -
В С Т А Н О В И В:
24 лютого 2015 року близько 11 год. 00 хв. у ОСОБА_2, яка перебувала на Центральному ринку по вул. Живова, 9 в м. Тернополі, виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів і з мотивів незаконного збагачення, 24 лютого 2015 року, близько 11 год. 00 хв., ОСОБА_2, скориставшись вільним доступом, підійшла до ОСОБА_3, що знаходилася поблизу кіоску з продажу карнизів на Центральному ринку по вул. Живова, 9 в м. Тернополі, переконавшись, що її дії не будуть помічені сторонніми особами, таємно викрала із сумки шкіряний гаманець коричневого кольору, вартістю 175 гривень, із грошовими коштами в сумі 556 гривень, що належать ОСОБА_3
Із викраденим майном ОСОБА_2 із місця вчинення злочину втекла, спричинивши своїми умисними діями ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 731 грн.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинила злочин передбачений ч.1 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
23 березня 2015 року між обвинуваченою ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_3 укладено угоду про примирення, згідно умов якої вони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч.1 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за встановлених у висунутій підозрі обставин, істотних для даного кримінального провадження. ОСОБА_2 беззастережно визнала свою винуватість у зазначеному діянні.
Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинна понести ОСОБА_2, а саме за ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, який згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_2 цілком розуміє відмову від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п. 1 ч. 5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам норм КПК України.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про можливість затвердження укладеної між потерпілою ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_2 угоди про примирення і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.
Крім того з ОСОБА_2 необхідно стягнути судові витрати.
Керуючись наведеним, а також ст.ст. 314, 370, 373, 374, 475, 476 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Затвердити укладену між потерпілою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 угоду про примирення.
ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити їй за даним кримінальним правопорушенням узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи на суму 245 грн. 96 коп. стягнути з ОСОБА_2 в користь держави (УКУ м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).
Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Копії вироку негайно після проголошення вручити ОСОБА_2 та прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий суддя - підпис
З оригіналом згідно:
Головуючий суддяП. П. Гуменний
The court decision No. 43302872, Ternopil City and District Court of Ternopil Oblast was adopted on 23.03.2015. The procedural form is Criminal, and the decision form is Sentence. On this page, you will find key data about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find useful data quickly.
This decision relates to case No. 607/3482/15-к. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: