Court ruling № 43288326, 18.03.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

18 березня 2015 року м. Київ В/800/1381/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Тракало В.В.,

Іваненко Я.Л.,

Кочана В.М.,

Стародуба О.П.,

Штульмана І.В.,

перевіривши виконання вимог законодавства при подачі заяви Публічного акціонерного товариства «Одеське виробниче об'єднання «Холодмаш» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси до Публічного акціонерного товариства «Одеське виробниче об'єднання «Холодмаш» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство «Одеське виробниче об'єднання «Холодмаш» звернулося до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2015 року.

Відповідно до статті 2391 КАС України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239-2 та 240 цього Кодексу перевіряє відповідність заяви вимогам статей 239, 2391 КАС України та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно статті 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених ст. 171-1 цього Кодексу.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Одеське виробниче об'єднання «Холодмаш» посилається на те, що судами касаційної інстанції при розгляді справ у подібних правовідносинах по різному застосовані норми матеріального права, зокрема, Закони України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п. 10.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року, Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ № 22 від 21 січня 2004 року, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Так, в ухвалі від 28 січня 2015 року, яку просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи судове рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі судове рішення суду першої інстанції про задоволення позову, виходив з того, що згідно п. 10.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року, у разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості. Тому зміна призначення платежу органами Пенсійного фонду є правомірною.

Натомість, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2014 року, від 20 листопада 2014 року, від 18 серпня 2014 року, на які посилається заявник як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, суди дійшли висновків, що Законами України «Про пенсійне забезпечення» та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано органу Пенсійного фонду лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. А суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, штрафними санкціями чи пенею. Тому самостійне зарахування позивачем сум у рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за інший період, ніж зазначений платником у призначенні платежу в платіжних дорученнях, є протиправним.

В ухвалах Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2014 року, 24 жовтня 2013 року, 17 жовтня 2013 року, 21 березня 2013 року, 17 липня 2012 року суди дійшли висновку, що відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списками № 1 та № 2 не є сплатою страхових внесків в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відтак і заборгованість зі сплати такого відшкодування не є недоїмкою зі сплати страхових внесків. Тому положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в тому числі і ч. 5 ст. 106 вказаного Закону) не розповсюджуються на відносини з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Крім того, згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21 січня 2004 року, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому в управління Пенсійного фонду не було правових підстав для зарахування коштів Товариства, направлених на погашення заборгованості за спірний період, на покриття недоїмки зі сплати страхових внесків за попередні періоди.

Отже, із змісту вказаних судових рішень суду касаційної інстанції, ухвалених за наслідками розгляду справ у подібних правовідносинах, вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для допуску справи до провадження.

За таких обставин, колегія суддів допускає до провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси до Публічного акціонерного товариства «Одеське виробниче об'єднання «Холодмаш» про стягнення заборгованості.

На підставі наведеного та керуючись статтями 236- 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Допустити до провадження Верховного Суду України адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси до Публічного акціонерного товариства «Одеське виробниче об'єднання «Холодмаш» про стягнення заборгованості за заявою Публічного акціонерного товариства «Одеське виробниче об'єднання «Холодмаш» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.В. Тракало

Я.Л. Іваненко

В.М. Кочан

О.П. Стародуб

І.В. Штульман