№ 43286021, 16.03.2015, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 року № 813/8763/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Дорош Х.Р.,

представника позивача Смика М.М.,

представника відповідача Партема М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Овертранс" до відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Овертранс" до відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській област про визнання дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області М.Б. Партема та начальника відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області неправомірними та притягти до відповідальності винних посадових осіб.

Позовні вимоги мотивує тим, що державним виконавцем на підставі виконавчих листів, котрі не містять даних, а саме ідентифікаційних номерів стягувачів, неправомірно винесено постанови про відкриття виконавчого провадження. Зазначив, що відсутність такої інформації є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження. Також зазначає, що протиправно відповідачем винесено постанови про арешт коштів боржника, в той час як на такі був уже накладений арешт застосований судом в рамках забезпечення кримінального провадження з метою забезпечення заявленого у такому провадженні цивільного позову. З наведених підстав просить суд позов задовольнити повністю. Твердить, що відповідачі умисно позбавили його можливості самостійно виконати рішення суду, надіславши йому постанови про відкриття виконавчого провадження понад строк визначений у таких постановах для добровільного виконання. З наведених причин просить визнати дії відповідача протиправними та притягти до відповідальності винних посадових осіб.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, які наведені у позовній заяві від 12.01.2015 року, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає такий безпідставним, надав суду письмові заперечення, в котрих стверджує, що діяв на підставі, в межах та у спосіб передбачений Законом України "Про виконавче провадження».

Дослідивши надані докази в межах заявлених вимог, встановивши наступні факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає з огляду на насутпне.

Вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 12.09.2014 року № 341/2535/13-к залишеним без змін ухвалою апеляційної інстанції, ОСОБА_3 визнано виннним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді виправних робіт на строк 2 (роки) з відрахуванням щомісячно в дохід держави 20 (двадцяти) відсотків із суми заробітку без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Також у даній кримінальній справі вироком було задоволено заявлені цивільні позови, так зокрема судом вирішено:

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Страхова компанія «АХА Страхування» на користь ОСОБА_4 50000 грн. страхового відшкодування за знищений транспортний засіб, 1019 грн. 30 коп. страхового відшкодування витрат на лікування та 5000 грн. страхового відшкодування за завдану моральну шкоду в результаті заподіяння шкоди здоров'ю та 1964 грн. 40 коп. судових витрат за надання правової допомоги.

Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на користь ОСОБА_5 5051 грн. витрат на лікування та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди в результаті заподіяння шкоди здоров'ю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Овертранс» на користь ОСОБА_5 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди в результаті заподіяння шкоди здоров'ю.

Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на користь ОСОБА_6В 1596,48 грн. витрат на лікування та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди в результаті заподіяння шкоди здоров'ю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Овертранс» на користь ОСОБА_6В 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди в результаті заподіяння шкоди здоров'ю.

Позов ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Страхова компанія «АХА Страхування» на користь ОСОБА_7 50000 грн. страхового відшкодування за знищений транспортний засіб та 1200 грн. за проведення оцінки знищеного транспортного засобу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Овертранс» на користь ОСОБА_7 75969 грн. на відшкодування вартості знищеного транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2014 року на адресу відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області надійшла заява від стягувача про відкриття виконавчого провадження та виконавчий лист №341/2535/13-к виданий 01.12.2014 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області щодо стягнення з ТзОВ «Овертранс» на користь ОСОБА_4 заборгованості на загальну суму 49413,20 грн.

09.12.2014 року відповідачем на підставі даного виконавчого листа відкрито виконавче провадження №45755841 про стягнення на користь ОСОБА_4 з ТзОВ «Овертранс» коштів у розмірі 49 413,20 грн.

Як вбачається з розписки виконаної на супровідному листі про надіслання позивачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження №45755841, постанова про відкриття виконавчого провадження отримана позивачем 09.12.2014 року.

В постанові про відкриття виконавчого провадження виконавець надав строк для самостійного виконання рішення суду до 16.12.2014 року.

22.12.2014 року у зв'язку з невиконанням позивачем рішення в термін до 16.12.2014 року, що був встановлений для добровільного виконання рішення суду державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 4941,32 грн.

Також як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2014 року згідно акту про витрати на проведення виконавчих дій постановлено стягнути з позивача 240,23 грн витрат на проведення виконавчих дій.

У зв'язку з невиконанням вимог державного виконавця щодо повного та своєчасного виконання рішення згідно виконавчого документу, з метою забезпечення реального виконання рішення постановою від 22.12.2014 року державним виконавцем застосовано арешт майна боржника в межах суми боргу та встановлено заборону на його відчуження.

Окрім цього, постановою від 22.12.2014 року в межах суми боргу в розмірі 54594 грн, відповідачем накладено арешт на кошти позивача.

12.12.2014 року на адресу відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області надійшла заява від стягувача про відкриття виконавчого провадження та виконавчий документ №341/2535/13-к виданий 01.12.2014року Галицьким районним судом Івано-Франківської області щодо стягнення з ТзОВ «Овертранс» на користь ОСОБА_5 заборгованості на загальну суму 20 000,00 грн.

16.12.2014 року державним виконавцем винесено постанову ВП №45828417 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ТзОВ «Овертранс» на користь ОСОБА_5 заборгованості на загальну суму 20 000,00 грн.

Витягом з електронного журналу вихідної кореспонденції стверджується, що постанова направлена позивачу 16.12.2014 року.

Для добровільного виконання даного рішення позивачу надано строк до 23.12.2014 року.

24.12.2014 року у виконавчому провадженні ВП №45828417 по стягненню на користь ОСОБА_5 з позивача коштів відповідачем винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 2000 грн, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 240,23 грн, постанову про арешт коштів боржника в межах суми боргу 22240,23 грн.

12.12.2014 року на адресу відповідача надійшла заява від стягувача про відкриття виконавчого провадження та виконавчий документ №341/2535/13-к виданий 01.12.2014 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області щодо стягнення з ТзОВ «Овертранс» на користь ОСОБА_6 заборгованості на загальну суму 3 000,00 грн.

16.12.2014 року державним виконавцем винесено постанову ВП №45828235 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача на користь ОСОБА_6 заборгованість 3000 грн та надано строк для добровільного виконання до 23.12.2014 року. Як вбачається з матеріалів справи дана постанова направлена позивачу 16.12.2014 року.

24.12.2014 року державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП №45828235 винесено постанови про стягнення з позивача виконавчого збору на суму 300 грн, витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 82,10 грн та накладено арешт на кошти боржника в межах суми 3382,10 грн.

12.12.2014 року на адресу відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області надійшла заява від стягувача про відкриття виконавчого провадження та виконавчий документ №341/2535/13-к виданий 01.12.2014 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області щодо стягнення з ТзОВ «Овертранс» на користь ОСОБА_7 заборгованості на загальну суму 75 969,00 грн.

16.12.2014 року на підставі отриманого виконавчого листа №341/2535/13-к виданого 01.12.2014 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області, постановою ВП №45828090 відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача 75 969,00 грн на користь ОСОБА_7

16.12.2014 року дану постанову направлено на адресу відповідача, що стверджується витягом журналу вхідної та вихідної кореспонденції відповідача.

Відповідачем надано в строк до 23.12.2014 року самостійно виконати рішення.

24.12.2014 року державним виконавцем у межах виконавчого провадження ВП №45828090 винесено постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 7596,90 грн, витрати на проведення виконавчих дій на суму 240,23 грн та накладено арешт на кошти на рахунках в установах банків у межах суми боргу у розмірі 83806,13 грн.

Суд при вирішенні спору виходить з такого.

Щодо тверджень позивача про те, що виконавчі провадження по виконанню виконавчих листів від 12.09.2014 року №341/2535/13-к виданих Галицьким районним судом Івано-Франківської області не підлягали відкриттю, оскільки в таких не зазначено ідентифікаційних кодів стягувачів, що слугувало підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження з причин невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", то такі доводи спростовуються наступним.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає, згідно преамбули, Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 року у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону, є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону № 606-ХІV у виконавчому документі повинні бути зазначені: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

З аналізу вказаної статті вбачається, що у виконавчому документі зазначається ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків). Також з вказаної статті вбачається, що наявність індивідуального ідентифікаційного номеру є лише однією з відомостей, яка дозволяє ідентифікувати зокрема стягувача, інші відомості, що можуть ідентифікувати як стягувача так і боржника, є перелічені в п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону № 606-ХІV.

При оформленні виконавчого листа судом, що його оформляє, інформація, що дозволяє ідентифікувати сторону виконавчого провадження, зокрема і ідентифікаційний код, зазначається лише у разі її наявності у матеріалах відповідної справи. Доказів того, що кримінальне провадження № 341/2535/13-к містило ідентифікаційні коди цивільних позивачів позивачем не надано.

Згідно з положень абзацу 5 п. 1.8 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року за № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158, дані обставини є формальними та не перешкоджають подальшому провадженню виконавчих дій.

Суд також зазначає, що відсутність даних про ідентифікаційні номер стягувача може бути усунута в процесі виконавчого провадження без скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Суд зазначає, що відсутність ідентифікаційного номера, хоча може й ускладнювати, але не унеможливлює вчиняти подальші виконавчі дії щодо виконання виконавчого документа. Державний виконавець, відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" має право одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію.

Окрім, цього ч. 2 ст. 4 Закону № 606-ХІV передбачає, що під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

За наведених обставин, оскільки відсутність у виконавчих листах ідентифікаційних кодів, є лише формальною обставиною, котра може утруднювати здійснення виконавчих дій, проте така обставина не унеможливлює їх здійснення, враховуючи, що у виконавчих листах наявні також і інші дані, що дозволяють ідентифікувати стягувачів, також враховуючи наявність повноважень державного виконавця щодо з'ясування необхідних йому обставин при здійсненні виконавчого провадження, на переконання суду, державним виконавцем правомірно та підставно було винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень, й відповідно підстави для застосування п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» як підстави для відмови у відкритті виконавчих проваджень з причин невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону, суд не вбачає.

Щодо неправомірного, на думку позивача, застосування арешту коштів позивача постановою № 45755841 від 22.12.2014 року в межах суми боргу в розмірі 54594 грн, оскільки в той час на кошти підприємства уже було накладено арешт в межах суми 31588 грн у зв'язку з забезпеченням цивільного позову у межах кримінальної справи № 341/2535/13-к, то такі доводи судом не беруться до уваги з врахування такого.

У відповідності до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно ч. 2 статті даного Закону, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Частина 3 наведеної вище статті говорить, що арешт застосований зокрема постановою про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, може бути накладений у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Відповідно до ч. 1,2 ст. 50 Закону № 606-ХІV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відтак, з аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що законодавець не обмежує державного виконавця застосовувати арешт коштів боржника попри уже застосований арешт в рамках іншого виконавчого провадження.

Більше того, доводи позивача не заслуговують на увагу суду ще й з тих причин, так як такі не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки як це вбачається з матеріалів справи, то 22.07.2014 року відповідачем постановою №43888297 про закінчення виконавчого провадження чинність арешту коштів боржника застосованого постановою від 14.07.2014 року на підставі ухвали Галицького районного суду Івано-Франківської області №341/2535/13-к від 30.04.2014 року про забезпечення цивільного позову в межах суми 31588 грн, - припинено.

Стосовно тверджень позивача про невчасне надіслання йому постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП №№ 45828417, №45828235, № №45828090, що унеможливило позивача в добровільному порядку виконати рішення суду, до котрого його зобов'язано, то такі також спростовуються матеріалами справи, з врахування наступного.

Так згідно норм статті 25 Закону №606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Матеріалами справи стверджується, а саме журналом вихідної кореспонденції відповідача, що постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.12.2014 року за № 45828417, №45828235, та за №45828090 були направлені на адресу відповідача 16.12.2014 року, тобто у день їх винесення, а відтак судом твердження позивача про невчасне надіслання йому відповідачем постанов про відкриття виконавчого провадження як на підставу обґрунтування ним заявлених вимог судом відхиляються.

Покликання представника позивача на той факт, що підприємство було позбавлено виконати виконавчі документи у строк, наданий для добровільного виконання, у зв'язку з отриманням постанов про відкриття виконавчого провадження понад строк, який визначений державним виконавцем для добровільного виконання, на думку суду, не є переконливими, оскільки станом на час розгляду даної адміністративної справи підприємство не вчинило жодних дій по виконанню виконавчих документів.

Поряд з цим, суд звертає увагу позивача на те, що не погоджуючись із постановами державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про стягнення витрат на проведення виконавчих дій та стягнення виконавчого збору, такий вправі оскаржити такі рішення суб'єкта валаних повноважень у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За змістом ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Слід врахувати, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Статтею 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Всупереч наведеним вимогам позивач не надав суду належних, необхідних та достатніх доказів щодо неправомірності дій відповідача.

Зважаючи на наведене вище, суд приходить до висновку, що дії відповідача узгоджуються з критеріями поведінки суб'єкта владних повноважень, встановленим ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 23.03.2015 року.

Суддя Сидор Н.Т.