Decision № 43285921, 24.03.2015, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015 р. Справа№ 914/435/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Бобаку Т.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Державного підприємства (надалі - ДП) «Енергоринок», м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Енергія-Новий Розділ», м. Новий Розділ,

про стягнення 1081407,54 грн.

За участю представників:

від позивача: Гаркуша В.В. - юрисконсульт,

від відповідача: Геча Р.В. - представник.

Суть спору: ДП «Енергоринок», м. Київ, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТзОВ «Енергія-Новий Розділ», м. Новий Розділ, 1081407,54 грн., з яких: 996871,51 грн. основний борг, 30795,1 грн. пеня, 791,95 грн. штраф, 49199,87 грн. інфляційні, 3749,11 грн. три проценти річних. Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов Договору купівлі-продажу електричної енергії № 3546/01 від 31.07.2006 р., з урахуванням умов Додаткових угод до нього, в частині строків оплати отриманої за договором електричної енергії, а також нормами ст.ст. 526, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Представник позивача у судовому засіданні подав докази часткової сплати відповідачем суми основного боргу та в решті позовних вимог позов підтримав повністю.

Представник відповідача надав суду додатково заяву від 23 березня 2015 р. про зарахування однорідних вимог, зокрема щодо заборгованості, яка виникла по Договору № 3546/01 від 31.07.2006 р.

Представник позивача у судовому засіданні повідомив, що зарахування однорідних вимог неможливе в силу норми п. 5 ст. 602 ЦК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Згідно з ст. 179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 549, 611, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Енергія - Новий Розділ» 31 липня 2006 р. укладено Договір № 3546/01. Відповідно до п. 2.1. цього договору позивач зобов'язувався продавати, а Закрите акціонерне товариство «Енергія - Новий Розділ» купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору. 24 червня 2008 р. вищезгаданими сторонами Договору № 3546/01 укладено Додаткову угоду № 4822/01 до цього Договору, а 10 травня 2011 р. укладено Додаткову угоду № 6920/02 до вищезгаданого Договору № 3546/01 уже сторонами у справі в зв'язку з зміною Закритим акціонерним товариством «Енергія-Новий Розділ» найменування на ТзОВ «Енергія-Новий Розділ». Відповідно до Додаткової угоди № 6920/02 правонаступником усіх зобов'язань Закритого акціонерного товариства «Енергія-Новий Розділ» за Договором є ТзОВ «Енергія-Новий Розділ».

На підставі вищезгаданого Договору № 3546/01 від 31 липня 2006 р. протягом червня, липня, жовтня та листопада 2014 р. позивач поставив відповідачу електричну енергію загальної вартістю 7842068,11 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами купівлі-продажу електроенергії, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їхніми печатками. Відповідач придбану електроенергію у строки, встановлені п. 6.4. Договору оплатив не у повній мірі. Як вбачається з наявних у матеріалах справи розшифровок банківських виписок позивача за період з 01.05.2014 р. по 17.03.2015 р., на день звернення позивача з позовом до суду відповідачем сплачено лише 6845196,6 грн. Відтак, станом на день звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за Договором № 3546/01 становила 996871,51 грн. Після звернення позивача з позовом до суду відповідачем сплачено додатково у лютому 2015 р. ще 649764,38 грн. згідно з долученою позивачем розшифровкою банківської виписки ДП «Енергоринок». Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 347107,13 грн. заборгованості. Провадження у справі в частині стягнення 649764,38 грн. заборгованості підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За наведених обставин, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення на підставі підпункту 7.3.2. договору та ст.ст. 549, 625 ЦК України 30795,1 грн. пені, нарахованої з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 20.07.2014 р. по 01.01.2015 р. (при цьому як вбачається з розрахунку пені, позивачем не нараховувалась пеня за 01.01.2015 р.), а також 791,95 грн. штрафу, 3749,11 грн. трьох процентів річних за період з 15.07.2014 р. по 01.01.2015 р. та 49199,87 грн. інфляційних за липень-грудень 2014 р., нарахованих відповідно до календарної черговості виникнення заборгованості.

Судом не береться до уваги заява відповідача про зарахування однорідних вимог від 23 березня 2015 р. № 23/03/15-1, з огляду на приписи пункту 5 частини 1 статті 602 ЦК України, згідно з якими не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом. Підпунктами 6.1. та 6.7. Договору №3546/01 сторони встановили, що оплата за куплену електроенергію здійснюється відповідачем відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання позивача з поточних рахунків із спеціальним режимом використання відповідача. Сторони можуть запроваджувати порядок розрахунків, відмінний від того, що викладений у Договорі, в разі якщо він не суперечить законодавству України і лише за письмовою згодою Сторін. Аналогічні положення закріплені й у Договорі № 3547/01 від 31 липня 2006 р., пунктом 4.1. якого передбачено, що розрахунок за куплену позивачем у справі електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок відповідача у справі, та за згодою Сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством. У матеріалах справи відсутня та відповідачем суду не подана письмова згода позивача у справі на розрахунки за вищевказаними Договорами у іншому порядку чи у іншій формі, ніж це передбачено укладеними між ними договорами. Представник позивача у судовому засіданні наявність такої згоди заперечив.

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та позовних вимог, провадження щодо яких припинено.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 80, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» (81652, Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Грушевського, 37, ЄДРПОУ 33525073) на користь Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ЄДРПОУ 21515381) 347107,13 грн. заборгованості, 30795,1 грн. пені, 791,95 грн. штрафу, 3749,11 грн. трьох процентів річних, 49199,87 грн. інфляційних та 21628,15 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. Провадження у справі в частині стягнення 649764,38 грн. заборгованості припинити.

3. Повернути Державному підприємству «Енергоринок» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ЄДРПОУ 21515381) ухвалою суду після набрання рішенням суду законної сили 4,1 грн. зайво сплаченого судового збору.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 26.03.2015 р.

Суддя Бортник О.Ю.