ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
20 березня 2015 року Справа № 902/904/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянувши матеріали повторно поданої касаційної скарги приватного підприємства "Адлєр"на постанову Рівненського Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2014у справі№902/904/14за позовомПАТ "Зернопродукт МХП"до (третя особа1.приватного підприємства "Адлєр", 2.сільськогосподарського ТОВ "Перемога" - ВДВС Літинського РУЮ Вінницької області)про визнання права власності на майно, зняття арешту з майна, зобов'язання звільнити майно з-під арешту та зняти заборону на його відчуження ВСТАНОВИВ :
Подана повторно касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає розгляду в касаційному провадженні з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.53 ГПК України господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску строку поважною.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.01.2015, винесеною на підставі ст.ст.53,110 ГПК України, відмовлено приватному підприємству "Адлєр"у відновленні пропущеного строку для подання касаційної скарги на постанову Рівненського Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 у справі №902/904/14.
Таким чином, за результатами розгляду клопотання заявника Вищим господарським судом України у даній справі вже винесено ухвалу від 29.01.2015 про відмову у відновленні пропущеного скаржником процесуального строку. Зазначена ухвала набрала законної сили з дня її винесення, є чинною та обов'язковою для виконання всіма учасниками господарського процесу, оскільки не скасована у встановленому порядку, а чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачається повторний розгляд відповідного клопотання у разі, якщо стосовно первісного клопотання раніше приймалася ухвала про відмову у відновленні 20-денного процесуального строку, якою надано вичерпну та мотивовану відповідь щодо доводів заявника, викладених у клопотанні.
Крім того, пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" №11 від 24.10.2011 роз'яснено, що у разі, якщо касаційну скаргу подано повторно після повернення первісної касаційної скарги на підставі п.5 ч.1 ст.1113 ГПК України та якщо клопотання про відновлення строку подання касаційної скарги було відхилено, то відповідна обставина виключає перегляд судового рішення у касаційному порядку.
Отже, на даний час відсутні процесуальні підстави для прийняття до розгляду по суті касаційної скарги приватного підприємства "Адлєр" на постанову Рівненського Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 у справі №902/904/14 за умов чинності ухвали Вищого господарського суду України від 29.01.2015, тому в прийнятті до розгляду повторно поданої касаційної скарги заявника слід відмовити.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.86,107,11113 ГПК України, Вищий господарський суд України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у прийнятті повторно поданої касаційної скарги приватного підприємства "Адлєр" на постанову Рівненського Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 у справі №902/904/14.
Скаргу повернути заявнику, а справу №902/904/14 - до господарського суду Вінницької області.
С у д д і :В.Овечкін Є.Чернов В.Цвігун
The court decision No. 43223552, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine) was adopted on 20.03.2015. The procedural form is Economic, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find important information about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find important information conveniently.
This decision relates to case No. 902/904/14. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: