№ 43185332, 18.03.2015, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 березня 2015 року № 826/20337/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві про скасування постанов

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанов від 08.10.2013 ВП №40103035 та від 08.10.2013 ВП №40103232 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржені постанови є протиправними.

Відповідач - Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві - письмових пояснень по суті позову не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Судом витребувано від відповідача належним чином завірені копії матеріалів виконавчих проваджень, проте відповідачем вимоги ухвали від 21.01.2015 та судового запиту не виконано.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 08.10.2013 ВП №40103035 відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкриті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали №2а-10442/11/2670 виданої 27.03.2012 Окружним адміністративним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

Також, Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 08.10.2013 ВП №40103232 відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкриті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали №2а-10442/11/2670 виданої 27.01.2012 Окружним адміністративним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, є виконавчими документами.

Зі змісту постанови від 08.10.2013 ВП №40103035 відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкриті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали №2а-10442/11/2670 виданої 27.03.2012 Окружним адміністративним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вбачається, що відповідачем відмовлено у прийнятті вказаної ухвали на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» оскільки виконавчий документ підписаний уповноваженою посадовою особою, має скріплюватись гербовою печаткою.

Частиною третьою статті 18 Закону України «Пров виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Скріплення гербовою печаткою ухвали про повернення судового збору передбачено підпунктом 1.5.6 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року N 174.

Відповідно до цього підпункту гербова печатка суду використовується у випадках, передбачених законодавством, а саме: для засвідчення договорів, посвідчень, грошових та банківських документів, доручень, трудових книжок, довідок про місце роботи і розмір заробітної плати, бухгалтерської, статистичної звітності, фінансових планів, номенклатури справ, виконавчих документів суду, ухвал про повернення судового збору, судових рішень, що підлягають негайному виконанню, тощо.

Отже ухвала суду, яка є виконавчим документом повинна скріплюватись гербовою печаткою.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано суду належного доказу на спростування того, що підпис уповноваженої особи на ухвалі №2а-10442/11/2670 виданої 27.03.2012 Окружним адміністративним судом міста Києва був скріплений гербовою печаткою суду.

Отже ухвала, яка є виконавчим документом підписана уповноваженою особою, проте не скріплена гербовою печаткою, що є порушенням ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи, що підставою для відмови у відкриті виконавчого провадження є невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», отже постанова від 08.10.2013 ВП №40103035 про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкриті виконавчого провадження прийнята відповідно до згадуваних норм Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо позовних вимог про скасування постанови від 08.10.2013 ВП №40103232 відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкриті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали №2а-10442/11/2670 виданої 27.01.2012 Окружним адміністративним судом міста Києва, суд зазначає наступне.

Відповідно до вказаної постанови відповідачем відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ, за яким кошти стягуються в дохід держави, пред'являється за заявою державної податкової служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2012 у справі №2а-10442/11/2670 накладено на керівника відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві відповідального за виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва (в порядку скороченого провадження) від 12.08.2011 в адміністративній справі №2а-10442/11/2670 штраф у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 7 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.

Згідно із ч. 3 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» за виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи доходів і зборів.

Оскільки ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2012 у справі №2а-10442/11/2670 винесена в порядку ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства, отже така ухвала підлягає примусовому виконанню в порядку ч. 7 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме відповідним органом державної виконавчої служби, що свідчить про безпідставне посилання відповідача на ч. 3 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження»

Оскільки постановою від 08.10.2013 ВП №40103232 відповідачем відмовелно у відкритті виконавчого провадження з підстав не визначених Законом України «Про виконавче провадження», що вказує про протиправність такої постанови та, як наслідок, на наявність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині..

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищенаведене, виходячи з наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині скасування постанови від 08.10.2013 ВП №40103232 про відмову у прийнятті виконавчого документа. В решті позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 128, 158-163, 172, 177, 179, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову від 08.10.2013 ВП №40103232 про відмову у прийнятті виконавчого документа прийняту державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Скарга про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда