Court ruling № 43159939, 11.03.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2015 року м. Київ К/9991/75908/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012

у справі № 2а-956/09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт ЛТД" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 30.01.2009 № 0000132340/0, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 64451 грн. (у тому числі 49428 грн. за основним платежем та 15023 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012, позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано нечинним та скасовано в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 40471,25 грн. за основним платежем та 11410,88 грн. за штрафними санкціями; у решті позову відмовлено.

Посилаючись на невідповідність окремих висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові Товариства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 30.09.2008 та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 21.01.2009 № 7/23-10/14290757. Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено:

заниження позивачем у ІІ кварталі 2008 року оподатковуваного доходу на 26753 грн. внаслідок невключення до його складу вартості основних фондів, безоплатно отриманих від ОП «Малинський спецкар'єр»;

неврахування платником вартості товарно-матеріальних цінностей у сумі 9253 грн., використаних не у господарській діяльності, при розрахунку приросту балансової вартості запасів;

завищення Товариством валових витрат на 161 885 грн. шляхом включення до їх складу витрат на поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації.

Наведені обставини стали підставою для прийняття Інспекцією податкового повідомлення-рішення від 30.01.2009 № 0000132340/0, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 64451 грн. (у тому числі 49428 грн. за основним платежем та 15023 грн. за штрафними санкціями).

По епізодам, пов'язаним з протиправним невключенням позивачем до складу оподатковуваного доходу різниці між сумою перерахованих Товариством коштів на користь ОП «Малинський спецкар'єр» згідно з планом санації (729 610 грн.) та вартістю отриманих від цього підприємства основних фондів (761 497,59 грн.) без урахуванням сум ПДВ, а також з порушенням платником порядку обчислення приросту (убутку) балансової вартості запасів, суди попередніх інстанцій підтримали правову позицію відповідача у справі та погодилися із законність оспорюваного донарахування у відповідній сумі.

Розглядаючи доводи Інспекції про протиправний облік позивачем у складі валових витрат витрат, що підлягають амортизації, суди обґрунтовано послалися на дотримання позивачем вимог підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено право платників протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Зокрема, суди встановили сукупну вартість основних фондів Товариства на початок 2007 року (518 184 грн.) та на початок 2008 року (1 659 937 грн.) та перевірили включення позивачем до валових витрат вартості проведених поліпшень основних фондів не більше, ніж у сумі, що дорівнює 10 відсотків такої вартості.

Правильність наведеного висновку судів відповідачем у касаційній скарзі не спростовано, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог Інспекції відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 у справі № 2а-956/09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько