Court ruling № 43138074, 19.02.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/19210/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року

у справі № 2а-5855/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» (далі - ТОВ «ПК «Газвидобування»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - ДПІ у м. Полтаві; відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001692310/0 від 03 листопада 2010 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, а постановлені у справі судові рішення залишити в силі.

Крім того, ДПІ у м. Полтаві заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у м. Полтаві на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «ПК «Газвидобування» з питань правомірності декларування сум податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню за період з 01 липня 2007 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт № 10085/23-5/31354329 від 26 жовтня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001692310/0 від 03 листопада 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 659 149,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 329 575,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1, підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні у Відкритого акціонерного товариства «Агронафтогазтехсервіс» робіт з облаштування території будівництва свердловин та бурових площадок на Покровській площі за нікчемними правочинами.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, яку підтримали попередні судові інстанції, контролюючий орган посилався на вирок Жовтневого районного суду м. Полтави від 20 серпня 2010 року у справі № 1-180/10, яким засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Технологічна комплектація та будівництво» (постачальника ВАТ «Агронафтогазтехсервіс») визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, що, на думку ДПІ у м. Полтаві, обумовлює безтоварність господарських операцій з постачання зазначеною особою плит дорожніх на адресу безпосереднього контрагента позивача.

Також, відповідачем долучено до матеріалів справи довідку спеціаліста Полтавського відділу комплексного проектування Державного підприємства - Українського Державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» № 853/10/26-31 від 31 березня 2009 року, якою встановлено невідповідність фактичних обсягів робіт, здійснених ВАТ «Агронафтогазтехсервіс» на об'єктах позивача, тим, що вказані в актах виконаних робіт.

Проте, колегія суддів вважає висновки судів передчасними, виходячи з таких підстав.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Отже, в даному випадку судам, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, слід було звернуту особливу увагу на з'ясування обставин реальності здійснення господарських операцій з придбання позивачем робіт у контрагента.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При вирішенні даного спору судовими інстанціями не надано належної правової оцінки поданому позивачем висновку експертного дослідження Науково-дослідного інституту судових експертиз № 3583 від 26 травня 2009 року, а покладено в основу оскаржуваних судових рішень подану відповідачем довідку спеціаліста № 853/10/26-31 від 31 березня 2009 року без належного мотивування причин цього.

В той же час, у разі наявності у судів сумнів щодо викладених у відповідних дослідженнях обставин, останні не були позбавлені з метою з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення спору та потребують спеціальних знань, призначити судову будівельно-технічну експертизу.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не перевірено фізичні, технічні та технологічні можливості ВАТ «Агронафтогазтехсервіс» надати обумовлені договорами роботи, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо).

Не з'ясовано і наявності у позивача ділової мети під час придбання у контрагента підрядних робіт, а також можливості використання ТОВ «ПК «Газвидобування» результатів отриманих робіт у власній господарській діяльності.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» задовольнити частково.

Скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.