Court ruling № 43094095, 23.02.2015, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 лютого 2015 року Справа № 916/2439/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мележик Н.І.,Суддів:Вовка І.В., Губенко Н.М., Запорощенка М.Д., Кочерової Н.О., розглянувши заявуЗаступника Генерального прокурора Українипро перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 24.12.2014у справі№ 916/2439/14за позовомПрокурора Балтського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Балта Енерго"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Балтська районна радапровизнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Балтського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балта Енерго", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Балтської районної ради, (з урахуванням заяви від 26.08.2014 про уточнення позовних вимог) про:

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5120610100:01:001:0027), розташованої на території Балтської районної ради Одеської області, загальною площею 17,0388 га, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Балта Енерго" та Головним Управлінням Держземагенства в Одеській області 19.09.2013 на підставі Наказу ГУ Держземагенства в Одеській області № ОД/5120610100:01:001/00000050 від 19.09.2013;

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Балта Енерго" повернути земельну ділянку, розташовану на території Балтської районної ради Балтського району загальною площею 17,0388 га (кадастровий номер 5120610100:01:001:0027) (за межами населеного пункту) у власність держави в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.08.2014 у справі №916/2439/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 у справі №916/2439/14 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 залишено без змін.

Заступником Генерального прокурора України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2014 у справі №916/2439/14 з дотриманням строку передбаченого частиною першою статті 11117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, а також постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заяву, з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 02.12.2014 у справі №916/2287/14 та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.10.2012 у справі №6-22189св12, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статті 271 Податкового кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У постанові від 24.12.2014 у справі №916/2439/14, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання недійсним, укладеного позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, яка є об'єктом спірного договору. При цьому, суд касаційної інстанції посилаючись на приписи статті 271 Податкового кодексу України, дійшов висновку про те, що невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою, визначених статями 203, 215 Цивільного кодексу України, підстав для визнання його недійсним, оскільки Податковим кодексом України прямо передбачено можливість і порядок обчислення орендної плати за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, а також встановлено пріоритет норм Податкового Кодексу у разі наявності суперечностей з положеннями інших актів, тому до спірних правовідносин обґрунтовано застосовані норми Податкового Кодексу, а не положення частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель".

Водночас у постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2014 у справі №916/2287/14, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, за подібних обставин справи та однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, дійшов протилежного правового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову про визнання недійсним, укладеного позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, яка є об'єктом спірного договору. При цьому суд касаційної інстанції, встановивши, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки не проведена, посилаючись на приписи статті 271 Податкового кодексу України та частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель", зазначив, що договір оренди земельної ділянки, у якому розмір орендної плати визначено за відсутності нормативно грошової оцінки, підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Крім того, аналогічні правові висновки, що й у справі №916/2287/14, щодо необхідності проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у разі визначення орендної плати викладено також в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.10.2012 у справі №6-22189св12.

З огляду на викладене колегія суддів визнає, що зі змісту вказаних судових рішень Вищого господарського суду України вбачаються ознаки неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Допустити справу №916/2439/14до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяН. МележикСудді:І. Вовк Н. Губенко М. Запорощенко Н. Кочерова