Court ruling № 4308903, 25.06.2009, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

К-15144/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“25” червня 2009року                                                                                м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів:  Бившевої Л.І., Костенка М.І., Карася О.В., Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області,

на постанову Донецького апеляційного адміністративногосуду від 12 червня 2007року

у справі № 26/3а(22-а-517/07)

за позовом Донецького обласного Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Донецьктурист“ (надалі – ЗАТ „Донецьктурист“)

до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області (надалі – Слов’янська ОДПІ)

про визнання недійсними рішень про застосування фінансових санкцій, -

встановив:

У січні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсними рішень про застосування фінансових санкцій Слов’янської ОДПІ №000105/2343/0/11044 від 25.12.2006р., та, №000104/2343/0/11043 від 25.12.2006р..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в акті перевірки податковим органом викладена інформація, яка не відповідає фактичним обставинам справи, а висновки акту про порушення позивачем вимог податного законодавства є неправомірними.

Постановою господарського суду Донецької області від 14 березня 2007 року позов задоволений частково. Визнано недійсним рішення про застосування штрафних санкцій від 25.12.2006р. №000105/2343/0/11044 в частині застосування фінансових санкцій у сумі 11815,50грн.. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 2,22грн..

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2007 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині визнання недійсним рішення від 25.12.2006р. №000105/2343/0/11044. Постановлено у цій частині нове рішення, яким визнано недійсним рішення від 25.12.2006р. №000105/2343/0/11044 в частині застосування фінансових санкцій у сумі 7400,00грн.. У задоволенні позову в частині визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій рішення від 25.12.2006р. №000105/2343/0/11044 в частині застосування фінансових санкцій в сумі 5095,50грн. – відмовлено. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

 Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з яким часткого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів справи дійшли висновку, що у разі проведення розрахунків через касу підприємства та отримуючи плату від туристів за проживання позивач мав право не застосовувати  реєстратор розрахункових операцій (надалі – РРО), оскільки це є діяльністю з надання власних послуг. Щодо отримання позивачем в касу підприємства крім плати за надання власних послуг, ще і плати за харчування туристів в їдальні яка передана позивачем в оренду іншій організації, судова колегія апеляційної інстанції зазначила, що в даному випадку податковий орган правомірно застосував штрафні (фінансові) санкції за порушення п.1 ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг“. 

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог Слов’янська ОДПІ звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та в цій частині постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку пансіонату «Слов’янський» - філії ЗАТ „Донецьктурист“ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2006р., про що складено акт №9999/23-2-02648254 від 19.10.2006р..

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем п.1,9 ст.3, Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг“,п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме: виявлено перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки; встановлено непроведення розрахункових операцій через РРО на загальну суму 2363,10грн. (згідно звіту адміністратора Сердюк О.В. 20.08.2005р. непроведено через РРО послуги обслуговування відпочиваючих на суму 640,00 грн. та 21.08.2005р. на суму 1723,10 грн.); встановлено незбереження фіскального звітного чеку №309 від 31.08.2004р., №340 від 15.06.2005р., №384 від 29.07.2005р. у книзі обліку розрахункових операцій;  встановлено відсутність щоденного друкування фіскальних звітних чеків.

За наслідками проведеної перевірки прийняті рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 25.12.2006р.:

- №000104/2343/0/11043 у сумі 5620,00грн. – за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки та видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів;

- №000105/2343/0/11044 у сумі 12495,50грн. у т.ч. 11815,50грн. за непроведення розрахункових операцій через РРО, 340,00грн. за незберігання в книзі обліку розрахункових опрацій щоденних фіскальних чеків та 340,00грн. за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку.

Предметом розгляду в суді касаційної інстанції є задоволення судом апеляційної інстанції позовних вимог щодо визнання недійсним рішення Слов’янської ОДПІ №000105/2343/0/11044 від 25.12.2006р. в частині застосування фінансових санкцій в сумі 7400,00грн..

Як встановлено судом апеляційної інстанції, вказана сума штарфних санкцій визначена із розрахунку, що загальна сума непроведення розрахункових операцій через РРО становить 2363,10грн., при чому, матеріали справи, а саме, звіти про проживання та харчування від 21.08.2005р. та від 20.08.2005р. свідчать про те, що 883,10грн. з цієї суми є платою за харчування, а 1480,00грн. є платою за проживання у пансіонаті «Слав’янський» (а.с.261, 262 т.ІІІ).

Під час розгляду справи представники сторін визнали, що кошти у сумах 640,00грн., та 1723,10грн. за надання туристичних послуг пансіонатом були оприбутковані через касу підприємства та при цьому складені прибуткові касові ордери. Як вбачається з матеріалів справи особам, яким надавалися власні послуги, було видано квитанції прибуткових касових ордерів, на підставі яких вони оселялися в пансіонаті, отримували їжу в їдальні.

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг“ реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Отже, законом передбачено право не застосовувати РРО при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування.

Отже, оскільки позивачем надавалися послуги не лише з проживання туристів, а ще й з харчування туристів, то судова колегія апеляційної інстанції дійшла вірного висновку, що сума фінансових санкцій за вказане порушення повинна складати 4415,50грн. (883,10грн. х 5) відповідно до п.1 ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг“.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судове рішення апеляційної судової інстанції було прийнято у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Судом апеляційноїінстанції, виконановсі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіренообставини справи, вирішеносправу у відповідності з нормами матеріального права, постановленообгрунтованерішення, в якомуповно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судупро встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області – залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2007 року в частині визнання недійсним рішення Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області №000105/2343/0/11044 від 25.12.2006р. в сумі 7400,00грн. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                                     (підпис)

Судді                                                                (підписи)

З оригіналом згідно:

          Секретар                                                                                                          Прудка О.В.