Court ruling № 4308428, 27.01.2009, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

№ К-10366/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

27 січня 2009 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Рибченка А.О.

секретар судового засідання                Гусєва К.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 27.01.09р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуДПІ у Богодухівському районі Харківської області на постанову господарського суду Харківської області від 04.12.2006 та Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2007

у справі № АС-13/04-06

за позовом               ВАТ «Богодухівський молокозавод»

до                               ДПІ у Богодухівському районі Харківської області

про                             визнання нечинними повідомлень

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 04.12.2006 позовні вимоги задоволено частково: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Богодухівської МДПІ у Харківській області  № 0000022310/0 від 12.01.2006; визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення Богодухівської МДПІ у Харківській області  № 0000012310/0 від 12.01.2006 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 204643,50 грн., в т.ч. 136216,00 грн. основного платежу та 68427,50 грн. штрафних санкцій.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 у справі№АС-13/04-06, скасовано постанову господарського суду першої інстанції в частині відмови у визнанні недійсним податкового повідомлення-рішення №0000012310/0 від 12.01.2006р. в сумі 38331,15 грн.; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000012310/0 від 12.01.2006 в сумі 174548,15 грн. основного платежу. В іншій частині постанову залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду другої інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової комплексної документальної перевірки проведеної відповідачем з питань дотримання позивачем податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004 по 01.07.2005 складено акт № 315/50/231-00447404 від 22.12.2005.

В актеперевірки встановлено, що відкрите акціонерне товариство „Богодухівський молокозавод” в порушення пп.7.4.3. п.7.4.ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в період 2004 року - 1 півріччя 2005 року надавав послуги закритому акціонерному товариству „Плавлені сири” за цінами нижчими собівартості, в зв’язку з чим було занижено валовий дохід підприємства на загальну суму 705,1 тис. грн.

Також, за перевірений період відкрите акціонерне товариство „Богодухівський молокозавод” надавало послуги по переробці давальницької сировини для закритого акціонерного товариства „Плавлені сири” у відповідності до договору № 20/11/2003 від 20.11.2003.

Як встановлено актом перевірки, одним із засновників закритого акціонерного товариства „Плавлені сири” є Кохановський Дмитро Володимирович, частка якого в статутному фонді складає 91,6 % або 238,2 тис. грн., а статутний фонд становить 260 тис. грн.

Кохановський Дмитро Володимирович є також засновником відкритого акціонерного товариства „Богодухівський молокозавод”, частка його внеску в статутному фонді складає 66,2%, або 144,9 тис. грн., а вищеназвані підприємства є пов’язаними особами згідно ст.1, ст. 26 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно з актом перевірки, відкритого акціонерного товариства „Богодухівський молокозавод” в порушення п.п.7.4.3. п.7.4. ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” надавав послуги закритому акціонерному товариству „Плавлені сири”, який є пов’язаною особою, за цінами нижчими собівартості.

Таким чином було занижено валовий дохід підприємства: 9 місяців 2004 року - на суму 26,6 тис. грн., 2004 рік - на суму 148,3 тис. грн., 1 квартал 2005 року - на суму 336,6 тис. грн., 1 півріччя 2005 року - на суму 556,8 тис. грн., занижено податок на додану вартість за І півріччя 2005 року в розмірі 106557 грн. ввнаслідок порушення абзацу 12 ст. 9 Закону України від 23.12.2004 р. № 2285 „Про Державний бюджет України на 2005 рік”.

Також встановлено, заниження податкового зобов’язання по ПДВ на різницю між договірною вартістю і фактичними витратами на виготовлення продукції, що в сумі складає 67328,29 грн. та занижена база оподаткування за період з вересня 2004 року по червень 2005 року на загальну суму 141012,87 грн.

Судами першої та апеляційної інстанції повністю визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Богодухівському районі Харківської області № 0000022310/0 від 12.01.2006 про донарахування податку на прибуток у сумі 439000 грн., у тому числі 339500 грн. - основного платежу та 99500 грн. - штрафних санкцій та частково визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Богодухівському районі Харківської області № 0000012310/0 від 12.01.2006  про донарахування ПДВ у сумі 267354 грн., в тому числі 178023 грн. - основного платежу та 89331 грн. штрафних санкцій.

Вимоги позивача за податковим повідомленням-рішенням відповідача № 0000012310/0 від 12.01.2006  в частині донарахування ПДВ в сумі 3474, 85 грн. - основного боргу судом другої інстанції залишені без задоволенні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду, щодо відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Відкрите акціонерне товариство „Богодухівський молокозавод” надавало послуги по переробці давальницької сировини для закритого акціонерного товариства „Плавлені сири” у відповідності до договору № 20/11/2003 від 20.11.2003, що підтверджується актами виконаних робіт за вище зазначеним договором в порядку пп. 7.4.3. п.7.4.ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в період 2004 року по 1 півріччя 2005 року

Порядок оподаткування податком на прибуток операцій з пов’язаними особами встановлює п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

З матеріалів справи не вбачається, що вартість послуг, які позивач надав відповідачу за договором, є меншою за звичайну.

            У відповідності до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” вважається, що звичайною є ціна, встановлена в договорі, якщо п. 1.20 не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно пп. 1.20.8 обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

При проведенні перевірки відповідач не скористався наданим йому підпунктом 1.20.8 правом надати позивачу запит стосовно обґрунтування визначених позивачем у договорі цін. В наслідок цього на порушення підпункту 1.20.2 не були враховані таки умови договору, як обсяг виконуємих робіт, строки виконання зобов’язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Відповідачем не надано доказів, а ні суду першої, апеляційної інстанції щодо звичайних цін на послуги по переробці давальницької сировини.

Вартість послуг по переробці давальницької сировини була передбачена сторонами в договорі і згодою до договору. Відповідач не надав затверджених у встановленому порядку технологічних карт по переробці даної сировини, згідно яких ціни переробки була встановлена більшою.

            Відповідно до п.п. 1.20.10. п.1.20. ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами.

Пунктом 4.3.3. п. 4.3. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ методика визначення сум податкових зобов’язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

Правомірність донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток в сумі 52800 грн. в результаті невірного відображення позивачем витрат на поліпшення основних фондів на ремонт автомобілів.

Відповідно до вимог чинного законодавства України про оподаткування, суму витрат, які пов’язані з поліпшенням основних фондів у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості 2-4 груп основних фондів та окремих об’єктів 1 групи станом на початок звітного періоду, платник податків може амортизувати, або віднести такі витрати до валових витрат.

Позивач обґрунтовано вважає, і це доведено матеріалами справи, щодо своїх валових витрат він відніс витрати, які пов’язані з поліпшенням основних фондів у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості 2-4 груп основних фондів та окремих об’єктів 1 групи.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що відповідачем не з’ясовано яка саме мала місце сукупна балансова вартість 2-4 груп основних фондів та окремих об’єктів 1 групи основних фондів на початок звітних періодів (кварталів); належним чином не дослідив вартість поліпшень основних фондів, яку позивач відніс до своїх валових витрат; а також не вивчив на яку саме суму витрат (поліпшень) позивач збільшив балансову вартість відповідних груп своїх основних фондів; не вивчив первинних (фінансових) документів, відповідно до яких мало місце віднесення позивачем понесених ним витрат до валових витрат та на збільшення балансової вартості відповідних груп своїх основних фондів.

Крім того, висновки суду як першої, та апеляційної інстанцій, в частині необґрунтованого донарахування відповідачем позивач сум податку на прибуток та податку на додану вартість, підтверджуються сертифікованим спеціалістом у цій галузі, який наділений спеціальними навичками, а саме експертом-економістом відповідно висновку №2024 від 28.08.2006.

 Відповідно до тверджень відповідача про нібито не включення позивачем до своїх валових доходів сум отриманих авансів від відкритого акціонерного товариства  „Красноградский маслосирзавод” за договором № 25/02/05 від 25.02.2005  та закритим акціонерним товариством „Плавлені сири” за договором № 2 від 04.01.2005  в сумі 391,7 тис. грн. та несплатою у зв’язку з цим податку на прибуток в сумі 97,93 тис. грн. спростовуються матеріалами справи

Суми грошових коштів, отриманих позивачем в якості авансів (передплати) від відкритого акціонерного товариства „Красноградский маслосирзавод” та закритого акціонерного товариства „Плавлені сири” за наведеними вище господарськими договорами у розмірі 391,7 тис. грн., відповідно до положень ч. 3 п. 5.1. ст. 5 та п.п. ”б” п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000  № 2181-ІІІ, відображені позивачем в декларації на прибуток за 9 місяців 2005 року, а перевіряємий період закінчувався другим кварталом 2005 року.

За змістом ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду першої та апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Богодухівському районі Харківської області задоволенню не підлягає, а постанова Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 у справі №АС-13/04-06– залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Богодухівському районі Харківської областізалишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 04.12.2006 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 у справі №АС-13/04-06 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. БрайкоГ.К. ГолубєваО.В. КарасьА.О.Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар