№ 43074086, 06.03.2015, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 березня 2015 р. Справа № 802/302/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П. А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Липовецького районного центру зайнятості

до: ОСОБА_1

про: стягнення суми матеріального забезпечення

ВСТАНОВИВ:

10.02.2015 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Липовецького районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми матеріального забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками розслідування страхового випадку стало відомо, що відповідач під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітного з 03.12.2012 року по 20.05.2013 року одночасно був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як фізична особа - підприємець з 12.08.2003 року. Про дану обставину відповідач не повідомив центр зайнятості, що призвело до незаконного одержання ним допомоги з безробіття, а тому позивач вважає, що нарахована та виплачена відповідачу сума допомоги по безробіттю в розмірі 5627,78 грн. підлягає поверненню.

Представник позивача 06.03.2015 року подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання також не прибув, однак через відділ прийому суду 06.03.2015 року подав заяву про визнання позовних вимог. Додатково просив розгляд справи провести у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся 09.12.2014 року до Липовецького районного центру зайнятості з метою пошуку роботи. Під час розгляду звернення спеціалістами виявлені відомості щодо реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи - підприємця, про що складено доповідну записку на ім'я директора Липовецького районного центру зайнятості.

За результатами розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" 10.11.2014 року позивачем виявлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з 12.08.2003р.

Також розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в службі зайнятості, як безробітний у період з 03.12.2012 року по 20.05.2013 року та отримав допомогу по безробіттю в сумі 5627,78 грн. 21.05.2013 року знятий з обліку у зв'язку з поданням безробітним заяви про відмову від послуг ДСЗ.

Таким чином, за результатами розслідування, встановлено, що відповідач приховав від служби зайнятості дані стосовно своєї реєстрації в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у зв'язку із чим незаконно отримав статус безробітного в період з 03.12.2012 року по 20.05.2013 року та отримав допомогу по безробіттю в сумі 5627,78 грн.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 року №357, у разі встановлення центрами зайнятості недостовірних даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів приймається директором центу зайнятості і оформляються наказом.

Наказом директора Липовецького РЦЗ від 29.12.2014 року № 199 (а.с.11) зобов'язано громадянина ОСОБА_1 повернути кошти, як незаконно отриману допомогу по безробіттю.

Станом на день розгляду справи протиправно отримані відповідачем кошти на рахунок центру зайнятості не повернуто, а наказ про їх повернення відповідачем не оскаржено.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року за №1533-III , Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року за № 307 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.12.2000 року за № 915/5136, Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних від 14.02.2007 року за № 219.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з пп. "б" ч.3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно, у тому числі підприємці, належать до зайнятого населення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з пп.8 п.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до абз.19 пп.1 п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 198, територіальний орган припиняє реєстрацію у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації.

За приписами ч.3 ст.46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Враховуючи викладене, відповідач при зверненні до центру зайнятості, подав недостовірні відомості, на підставі яких прийнято рішення про надання статусу безробітного та виплачено матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 5627,78 гривень.

Згідно з п.6.14 Порядку № 307 якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, суд вважає за необхідне відзначити, що відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону, строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Статтею 39 вказаного Закону передбачено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.

Крім того, оцінюючи визнання позову відповідачем, суд виходить з наступного.

Частиною третьою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з частиною 4 цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства, а також те, що вказана у позовній заяві сума заборгованості підтверджується належними доказами та визнається відповідачем, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1) суму матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в розмірі 5627 (п'ять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 78 коп. на користь Липовецького РЦЗ (р/р 37171304900273 код платежу 50040400 УДКСУ у Липовецькому районі, МФО 802015 код 37336986 - повернення допомоги по безробіттю).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович