Court ruling № 43071721, 12.02.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ К/800/43736/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Іванов К.Ю.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 12.02.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013

у справі № 816/86/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Пирятинський

делікатес"

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської

області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Пирятинський делікатес" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (правонаступник - Лубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000232301 від 23.04.2012.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000232301 від 23.04.2012, в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1162710, 12 грн., у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.09.2009 по 31.12.2011 та складено акт № 538/22/36313601 від 09.04.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000232301 від 23.04.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1595006, 37 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено від'ємне значення в сумі 1595006, 37 грн.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідної господарської операції та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій, фактичне виконання спірних контрактів підтверджується наявністю обладнання на підприємстві, його використання та повне відображення в бухгалтерському та податковому обліках ТОВ „Пирятинський делікатес", що не заперечується відповідачем, претензій до документального оформлення безпосередніх операцій актом перевірки також не зафіксовано.

Умовами договорів позивача з контрагентом ТОВ „Окант-Україна" поставка товару покупцю здійснювалась на умовах доставки на склад ТОВ "Пирятинський делікатес" за адресою: с. Дейманівка, Пирятинського району Полтавської області.

Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних про перевезення обладнання, за умови, що позивач не здійснював оплату перевезення вантажу, не є безумовною обставиною для встановлення відсутності поставок та безтоварний характер операцій, оскільки їх реальність та фактичне переміщення цього товару підтверджується як самим контрагентом так і іншими необхідними документами.

Отже, з огляду на встановлений судами попередніх інстанцій факт реального здійснення господарських операцій з придбання позивачем обладнання у ТОВ „Окант-Україна", висновок судів про задоволення позову в цій частині є правильним.

Стосовно висновків відповідача про безтоварність проведених господарських операцій пов'язуються нею із довідкою ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про результати зустрічної перевірки ТОВ „Окант - Україна" по взаємовідносинам із ТОВ „Мегатрейд-77" від 14.03.2011 № 565/23-815/33345850, де зазначено, що на звірку не було надано документів, які підтверджують факт здійснення даних господарських операцій по поставці обладнання, а саме на підприємствах відсутні товарно-транспортні накладні, у ТОВ „Мегатрейд-77" відсутні трудові ресурси, складські приміщення виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності.

В довідці ДПІ у Дніпровському районі м. Києва „Про результати зустрічної перевірки ТОВ „Окант - Україна" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ „Пирятинський делікатес" за період з 01.04.2010 по 31.05.2010" від 14.03.2011 № 565/23-815/33345850, оцінювалися документи, яким оформлювали свої взаємовідносини ТОВ „Окант -Україна" та ТОВ „Пирятинський делікатес" та не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ „Пирятинський делікатес".

Також судами встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 у справі № 2а-1670/5040/12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Пирятинський делікатес" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 позовні вимоги задовольнити частково, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000242301 від 23.04.2012 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 664819, 05 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 166204, 76 грн.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини, встановлені постановою суду від 27.09.2012 у справі № 2а-1670/5040/12 доказування не потребують.

Стосовно включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним виписаним ТОВ „ВІП Контракт" та ТОВ „Артпласт плюс", які не задекларували податкові зобов'язання по податку на додану вартість по реалізації товарно-матеріальних цінностей в адресу ТОВ „Пирятинський делікатес".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з акту перевірки вбачається, що податковим органом перевірка реальності господарських операцій позивача з ТОВ „ВІП Контракт" та ТОВ „Артпласт плюс" та дослідження первинної бухгалтерської документації не проводились.

Натомість позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, реальність яких ставиться під сумнів вищезгаданим актом перевірки, надано первинну бухгалтерську документацію: договори, рахунки-фактури, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення, докази транспортування (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що реальності господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ „ВІП Контракт", ТОВ „Артпласт плюс" з придбання товарів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 у справі № 816/86/13-а залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 у справі № 816/86/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко