Court ruling № 42966856, 23.02.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

23 лютого 2015 року м. Київ В/800/672/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Ситникова О.Ф.,

Стародуба О.П.,

Тракало В.В.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши заяву Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі міста Львова про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі міста Львова (далі - Управління) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпроспецавтотранс» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2014 року, позов Управління про стягнення заборгованості по відшкодуванню різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 13 грудня 1991 року № 1977-XII «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі - Закон № 1977-XII) за період січень - серпень 2013 року залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 18 листопада 2014 року зазначені судові рішення залишені без змін.

Не погоджуючись з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2014 року, Управління звернулося із заявою про її перегляд Верховним Судом України. У своїй заяві посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, положень частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Як приклад неоднакового правозастосування Управління надало ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2013 року (№ К/800/43429/13), відповідно до якої вбачається, що у подібних правовідносинах ухвалені різні за змістом судові рішення.

В обґрунтування заяви Управління надало копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2013 року у справі № К/800/43429/13, яка, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

Як слідує з ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2014 року, про перегляд якої ставиться питання, суд касаційної інстанції залишив без змін рішення попередніх судів про залишення позову без розгляду. У цій справі суди встановили, що чинне законодавство не передбачає спеціальних строків або їх відсутність щодо стягнення заборгованості з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-XII, і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, а положення частини п'ятнадцятої статті 106 Закону № 1058 не можуть бути застосовані до спірних відносин у даній справі. У зв'язку з чим, дійшли висновку, що до заборгованості з відшкодування витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-XII і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, підлягають застосуванню строки звернення до адміністративного суду, передбачені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2013 року (№ К/800/43429/13), на яку послався позивач на підтвердження неоднакового правозастосування, суд касаційної інстанції дійшов протилежного висновку, ніж у справі про перегляд якої ставить питання заявник. У своєму рішенні суд касаційної інстанції вказав, що спеціальним законом яким визначаються права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, є Закон № 1058-IV. Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 106 цього Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується, строк прийняття контролюючим органом рішення про їх стягнення законодавець також не обмежує.

З огляду на різне застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції дійшов різних висновків при вирішенні спорів, має місце передбачена статтею 237 КАС України підстава для допуску справи до провадження у Верховному Суді України.

Керуючись статтями 235 - 240 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Допустити до провадження Верховного Суду України адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі міста Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпроспецавтотранс» про стягнення заборгованості, для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

О.Ф. Ситников

О.П. Стародуб

В.В. Тракало

Ю.К. Черпак