Court ruling № 4295397, 24.06.2009, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

                                                                                                                                                                                       К/С  № К-38825/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                        УХВАЛА

                                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ            

24.06.2009 р.                                                                                                                        м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді  Пилипчук Н.Г.

суддів                        Ланченко Л.В.

 Маринчак Н.Є.

                                   Сергейчука О.А.

                                    Степашка О.І.                                      

при секретарі          Кризі В.О.

за участю представника

позивача Брагіної К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р.

у справі № 7/291-АП-06

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                                  ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Херсонської області від 30.08.2006 р., залишеною без змін ухвалою  Запорізького апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р., позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 21.12.2005 р. №000061600/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 10425 грн.

ДПІ у м. Херсоні подала касаційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити адміністративний позов без задоволення. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п.п. 7.7.1 п.7.7 та п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість та п. 3 ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». На думку податкової інспекції, згідно із п.п. 7.7.1 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» частина від’ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню формується за рахунок сум податкового кредиту попереднього податкового періоду, які фактично сплачені постачальникам товарів в попередньому податковому періоді. Законодавець чітко передбачив, що платник податку при заявленні до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість може враховувати лише ті суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, які фактично сплачені у такому ж податковому періоді.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх  інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом перевірки від 20.12.2005 р. № 2550/15-2/00952367 зафіксовано завищення позивачем заявленої до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 10425,00 грн.

Підприємством у декларації з податку на додану вартість за вересень 2005 року заявлена до бюджетного відшкодування сума податку у розмірі 1042876,00грн.

Сума фактично сплачених сум у попередньому податковому періоді – серпні 2005 року складає 1032451,00 грн., оскільки, на думку податкового органу,  фактична сплата отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів обмежується податковим кредитом попереднього податкового періоду, а залишок від’ємного значення у розмірі 10425,00 грн. включається до складу податкового кредиту наступних звітних періодів.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Херсоні 21.12.2005 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 000061600/0 про зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування на 10425,00 грн.

Відповідно до п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР  (у редакції ЗаконуУкраїни від 25.03.2005р. №2505-IV) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

 б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем протягом серпня 2005 року здійснена сплата податку на додану вартість постачальникам товару на суму 1070153грн.

У наступному податковому періоді – вересні 2005 року сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», дала від’ємне значення.

Отже, в силу вимог  п.п. «а» п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст.7 цього ж Закону, у позивача виникло право на бюджетне відшкодування на ту частину від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій позивачем у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією податкового органу, викладеною у касаційній сказі, про те, що платник податку при заявленні до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість може враховувати оплату у попередньому податковому періоді виключно за ті товари, за якими у попередньому податковому періоді був сформований податковий кредит.

Із змісту наведених вище норм Закону випливає таке.

Сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітний податковий період розраховується між сумою податкового зобов’язання такого періоду та сумою податкового кредиту такого періоду (абз. 1.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

При розрахунку суми бюджетного відшкодування враховуються суми залишку від’ємного значення попереднього звітного податкового періоду, який включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

Законом не висувається вимога, за якою від’ємне значення може бути відшкодовано лише у частині, яка дорівнює сумі оплати у попередньому податковому періоді виключно за ті товари (послуги), за якими у цьому ж попередньому періоді був сформований податковий кредит.

Зокрема закон  (п. «а» п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість») висуває вимогу, за якою бюджетне відшкодування має бути здійснено лише на ту частину від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг).  При цьому, фактична оплата податку не обмежується податковим кредитом, на чому наполягає податковий орган.  

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                                      УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Херсонської області від 30.08.2006р. та ухвалу  Запорізького апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р. – без змін.

        Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                                        Н.Г. Пилипчук

        Судді                                                                  Л.В. Ланченко

                                                                       Н.Є. Маринчак

О.А. Сергейчук

                                                                       О.І. Степашко