Court ruling № 42946198, 16.02.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2015 року м. Київ К/9991/81156/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011

у справі № 2а-7590/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічне об'єднання «Ріо-Центр»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011, адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова від 20.05.2011 № 0000252320 та від 20.05.2011 № 0000262320. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ріо-Центр» судові витрати в сумі 3,40 грн.

ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР. При цьому податковий орган вважає, що операції з постачання товару та робіт не мали реального характеру, оскільки в актах перевірок контрагентів позивача міститься висновки контролюючих органів про нікчемність вчинених ними правочинів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Ріо-Центр» за період з 01.04.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 18.04.2011 № 454/23-104/25185957. На підставі цього акта перевірки складено оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 20.05.2011 № 0000252320 грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 559442,50 грн. слугували висновки про порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема:

п. 5.9 ст. 5, п.п. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7, що полягало у несплаті авансового внеску з податку на прибуток в сумі 45525,00 грн.;

п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, що полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат витрати за операціями з постачання ремонтних робіт ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Промбуд-монтажінвест», реальне вчинення яких не підтверджено первинними документами, та призвело до заниження податку на прибуток в сумі 402029,00 грн.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 20.05.2011 № 0000262320 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 573483,75 грн. слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість в загальній сумі 458787 грн. за квітень, травень, червень, липень, серпень, листопад та грудень 2010 року за операціями з постачання ремонтних робіт ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Промбуд-монтажінвест», реальне вчинення яких не підтверджено первинними документами, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 458787,00 грн.

Реальне вчинення операцій з постачання товару та підрядних робіт поставлено податковим органом під сумнів з огляду на висновки актів перевірок контрагентів позивача, за якими правочини з позивачем є нікчемними, оскільки не направлені на настання реальних правових наслідків. Інших фактичних підстав для висновку про нереальність господарських операцій в акті перевірки не зазначено, господарські операції на підставі первинних документів не досліджені.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах касаційної скарги, при перевірці правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин при вирішенні справи в оскаржуваній частині суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податків при формуванні валових витрат та податкового кредиту повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (робіт, послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати та кредит відсутні.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише зафіксованими в актах перевірок контрагентів порушеннями останніми вимог податкового законодавства.

Платник податків (покупець товарів, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Допущені продавцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки саме для цього продавця та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідних сплачених (нарахованих) витрат та податку на додану вартість, адже законами іншого не передбачено.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких доказів в їх сукупності.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законів, яке б позбавляло позивача права на валові витрати та податковий кредит.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій у межах господарської діяльності, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, використані в господарській діяльності, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку: договорами, протоколами погодження договірної вартості робіт, кошторисами, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання-передачі виконаних робіт, податковими накладними, виписаними особами, що зареєстровані платниками податку на додану вартість, платіжними дорученнями. Ці первинні документи оцінені судами як такі, що підтверджують господарські операції. При цьому судами враховано, що ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Промбуд-монтажінвест» мають ліцензії на проведення будівельних робіт.

З огляду на те, що суди повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини при формуванні платником податків валових витрат та податкового кредиту, а податковий орган в касаційній скарзі наводить обґрунтування та обставини, які досліджувались в судах попередніх інстанцій і правильно оцінені, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун