Court ruling № 42945773, 19.02.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2015 р. м. Київ К/800/55786/14; К/800/56575/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Олендер І.Я. , Пасічник С.С. , розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Військової частини А3840 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2014р. та касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А3840 про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Військової частини А3840 з вимогами про визнання протиправними дій та скасування наказу від 06.08.2012р. №147 в частині виплати одноразової грошової винагороди за тривалість безперервної військової служби у розмірі 50% від розрахованої суми, наказів від 15.09.2009р. №598, від 20.05.2011р. №287, від 27.01.2012р. №76, від 25.12.2012р. №844 в частині виплати 50% розміру щомісячної надбавки за кваліфікацію «майстер» та зобов'язання внести зміни у вказані накази в частині виплати винагороди та надбавки у повному розмірі.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.11.2013р. в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2014р. скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій та скасування наказів командира військової частини від 06.08.2012р. №147 в частині виплати одноразової грошової винагороди за тривалість безперервної військової служби у розмірі 50% від розрахованої суми, від 15.09.2009р. №598, від 20.05.2011р. №287, від 27.01.2012р. №76, від 25.12.2012р. №844 в частині виплати 50% розміру щомісячної надбавки за кваліфікацію «майстер», зобов'язання внести відповідні зміни до наказів в частині виплати винагороди та надбавки у повному розмірі, стягнення недоплачених коштів одноразової грошової допомоги у сумі 1500 гривень та відповідної суми щомісячної надбавки за кваліфікацію майстер за період з 01.01.2008р. по 23.09.2013р. та в цій частині залишено позов без розгляду. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Представник Військової частини А3840 в касаційній скарзі просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги ОСОБА_2 та Військової частини А3840 підлягають часткову задоволенню.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених позовних вимог та недоведеності протиправності дій відповідача.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та залишаючи без розгляду позовні вимоги про скасування наказу відповідача від 06.08.2012р. №147 в частині виплати одноразової грошової винагороди за тривалість безперервної військової служби в розмірі 50% від розрахованої суми, скасування наказів від 15.09.2009р. №598, від 20.05.2011р. №287, від 27.01.2012р. №76, від 25.12.2012р. №844 в частині виплати 50% розміру щомісячної надбавки за кваліфікацію «майстер» та стягнення недоплачених коштів за період з 01.01.2008р. по 23.09.2013р., суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачу про порушення своїх справ було відомо при щомісячному отриманні грошового забезпечення, а з даним позовом до суду він звернувся лише в жовтні 2013 року, тобто з пропуском встановленого ч.3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України місячного строку.

Колегія суддів з таким висновком суду апеляційної інстанції не може погодитись з наступних підстав.

За змістом ч.3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду відповідно до ст. 100 цього Кодексу є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як встановлено судами, позивач на час звернення з вказаним позовом до суду проходить військову службу в Збройних Силах України.

Верховний Суд України в постанові від 16.11.2013р. (справа №21-389а13) дійшов висновку, що перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації закріпленого у ст. 43 Конституції України права на працю, тому суд повинен керуватися, в тому числі, і положеннями ч.2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в даному випадку стягнення грошового забезпечення військовослужбовця.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013р. №8-рп/2013 положення ч.2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. №108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Застосовуючи до спірних правовідносин положення ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції при вирішенні даного спору вищевказаних вимог не врахував та помилково залишив частину позовних вимог ОСОБА_3 без розгляду.

Оскільки залишаючи без розгляду позовні вимоги щодо виплати у повному розмірі одноразової грошової винагороди за тривалість безперервної військової служби та щомісячної надбавки за кваліфікацію «майстер» за період з 01.01.2008р. по 23.09.2013р., суд апеляційної інстанції не розглянув їх по суті та не дав їм відповідної правової оцінки, суд касаційної інстанції не може перевірити законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині позову.

Крім того, колегія суддів не може погодитись із висновком суду апеляційної інстанції щодо залишення без змін постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення недоплаченої щомісячної надбавки за кваліфікацію «майстер» за період з 24.09.2013р. по 24.10.2013р.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про безпідставність позову в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. №1294 від «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" посада позивача не відноситься до переліку посад, на які не поширюється обмеження у розмірі до 50 %.

Такий висновок судів попередніх інстанцій є помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 7 зазначеної Постанови до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

11.06.2008р. на виконання п. 2 вказаної Постанови наказом Міністра оборони України №260 було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція).

Пунктом 19.1 Інструкції встановлено, що військовослужбовцям (крім льотчиків і штурманів, льотчиків і штурманів інструкторського складу), які мають кваліфікацію (класність), присвоєну в установленому порядку, займають посади, за якими може присвоюватися класна кваліфікація, виплачується надбавка за кваліфікацію у відсотках посадового окладу в таких розмірах на місяць: особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що мають: 2 клас - 5 відсотків, 1 клас - 8 відсотків, клас майстра - 11 відсотків.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців були упорядковані у встановленому законом порядку, їх виплата повинна здійснюватися у повному обсязі, тому дії відповідача щодо виплати позивачу за класну кваліфікацію у розмірі 50 % від розміру, передбаченому постановою Кабінету Міністрів № 1294 від 07.11.2007р., тобто 5,5% від посадового окладу позивача, є протиправними та призвели до недоплати позивачу надбавки за класну кваліфікацію.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не виконав зазначених вимог процесуального закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційні скарги Військової частини А3840 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2014р.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді

Олендер І.Я.

Пасічник С.С.