№ 42904021, 25.02.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/42125/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Тімакіна Л.В.,

від відповідача - Завальська С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Логістика Україна»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 р.

у справі № 2а-9818/10/1070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Логістика Україна»

до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Логістика Україна» (далі - позивач, ТОВ «Агро Логістика Україна») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач, Яготинська МДПІ Київської області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.04.2010 р. № 0000092300/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 р., в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 29.01.2010 р. по 24.02.2010 р., на підставі направлення від 29.01.2010 р. № 26, посадовими особами Яготинської МДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Агро Логістика Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23.02.2007 р. по 30.09.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 23.02.2007 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої складено акт від 24.03.2010 р. №295/2300/34233603 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 101 627 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02.04.2010 р. № 0000092300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього у розмірі 152 440,50 грн., з яких 101 627 грн. - сума основного платежу та 50 813,50 грн. - розмір штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з акту перевірки № 295/2300/34233603 від 24.03.2010 р., підставами для визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань, слугували твердження перевіряючих про неправомірність формування позивачем валових витрат, що виявилося у віднесенні до складу валових витрат відсотків користування кредитом в І кварталі 2008 року в сумі 657 764 грн., в ІІІ кварталі 2008 року в сумі 137 133 грн., в наслідок чого відбулося заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Так, з виходячи з обставин встановлених під час податкової перевірки, суди попередніх інстанцій зазначили, що TOB «Агро Логістика Україна» в грудні 2007 року отримало кредит від Європейського банку реконструкції та розвитку у розмірі 9 000 000 євро на будівництво елеватора. Загальна сума одержаного кредиту складає 66 008 045 грн. Кошти надійшли 05.12.2007 р. в сумі 4 000 000 євро, що за діючим курсом НБУ становило 29 776 820 грн. та 25.12.2007 р. -5 000 000 євро, що відповідало сумі 36 231 225 грн.

10.12.2007 р., між позивачем та ТОВ «Агро Інвест Україна» було укладено договір доручення № 24/07, відповідно до умов якого ТОВ «Агро Інвест Україна» виступало повіреним у справах позивача та прийняло на себе зобов'язання здійснювати від імені та за рахунок TOB «Агро Логістика Україна» дії, спрямовані на пошук та придбання будівельних матеріалів згідно специфікації, що вказана у додатку № 1 до договору. На виконання умов вказаного договору позивачем на рахунок ТОВ «Агро Інвест Україна» були перераховані кошти у розмірі 56 372 100 грн. Сторонами була передбачена специфікація до договору, де було вказано асортимент необхідної для придбання продукції, зокрема, арматура, металопрокат, металопрофіль, труби для зовнішніх мереж, тощо.

В процесі проведеної перевірки надходження перелічених в специфікації товарно-матеріальних цінностей до позивача не виявлено, а перераховані кошти були повернуті ТОВ «Агро Логістика Україна» на протязі 2008 року.

Аналогічні умовам договору № 24/07 від 10.12.2007 р. були визначені умови в договорі доручення від 04.12.2007 р № 04/12-07, укладеного між ТОВ «Агро Логістика Україна» та ДП «Лан» на суму 5 725 000 грн. Зобов'язання за вказаним договором виконані не були, а кошти повернуті позивачу у січні 2008 року.

Перевіркою також було виявлено, що для виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт обладнання елеватора між ТОВ «Агро Логістика України» та ТОВ «Арай», БМУ №1020 було укладено угоду № 29 від 20.09.2007 р., згідно якої позивач доручив БМУ № 10 виконати своїми силами із залученням субпідрядних організацій будівельно-монтажні роботи по встановленню обладнання елеватора та здати позивачу.

TOB «Арай» згідно договору від 25 07 2007 р. № 27 повинно було виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи обладнання, яке він мав поставити. З умов вищевказаних договорів вбачається, що матеріали ТОВ «Агро Логістика Україна» для будівництва елеватора не передбачені.

Згідно даних балансу позивача за період 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. (додаток до акту перевірки) в рядку 020 «Незавершене будівництво» ним задекларовано суми на початок перевірємого періоду у розмірі 4331,90 грн., на кінець періоду - 70 018,30 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що якщо платник податку отримує кредит з метою придбання, виготовлення, реконструкції, модернізації, ремонту та іншого поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації згідно статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то мають місце дві окремі господарські операції, а саме: перша - отримання кредиту, а друга - придбання або ремонт основних фондів за рахунок залучених коштів.

Оскільки облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних із створенням (ремонтом) основних фондів, то виплата процентів за борговими зобов'язаннями, які фактично здійснені на дату створення таких основних фондів, включається до їх балансової вартості.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Згідно підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Податковий орган посилається на порушення позивачем положень статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало в тому, що позивач включив сплачені відсотки за користування кредитом до складу валових витрат.

Податковий орган вважає, що оскільки позивачем використовувалися кредитні кошти на інвестування будівництва, тому відсотки за користування кредитом не відносяться до складу валових витрат. Проте, така позиція податкового органу, підтримана судами попередніх інстанцій, є неправомірною, оскільки вона не відповідає вимогам підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за змістом якої до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат кошти, сплачені банку за його послуги у вигляді відсотків за кредити відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів касаційної інстанції прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Логістика Україна» задовольнити.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 р. у справі № 2а-9818/10/1070.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 02.04.2010 р. № 0000092300/0.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко