Court ruling № 42894469, 19.02.2015, Kharkiv Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження:№ 22ц/790/360/15 Головуючий 1 інст. - Лігус С.М.

Справа № 644/1662/13 Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.

суддів колегії: Хорошевського О.М.,

Яцини В.Б.,

за участю секретаря Маковецької О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від

29 травня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства

(ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_6, третя особа:

ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

24.05.2007 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» , правонаступником якого є ПАТ

«Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір

№ 010-2/07/1-618-07, за умовами якого останній отримав у тимчасове користування на

умовах строковості, платності та цільового використання грошові кошти в сумі 83 000 доларів США з відсотковою ставкою 13% строком до 24.05.2014 р. та зобов'язався погашати суми заборгованості за кредитом згідно графіку погашення кредиту та щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом, починаючи з наступного місяця після дня надання кредиту, а також при кінцевому погашенні кредиту.

29.05.2007 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 в рахунок

забезпечення виконання позичальником ОСОБА_3 будь-яких зобов'язань за кредитним договором був укладений договір іпотеки № 010-2/07/1-618/1-07, предметом якого є

нерухоме майно- нежитлова будівля літ «А-2» загальною площею 715 кв.м, яка розташована

за адресою: місто Харків, АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві власності відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 19.11.2004 р.

27.02.2013 р. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з вищевказаним позовом. Посилаючись на порушення позичальником ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором, просив в рахунок погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором звернути стягнення на вищезазначений предмет іпотеки, надавши банку право на продаж предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві на умовах та в порядку, викладеному в ст.. 38 Закону України «Про іпотеку», за ціною, встановленою на підставі оцінки суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид

майна. Просив також надати позивачу право на проведення усіх дій, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки, в тому числі на виготовлення копій правовстановлюючих документів та технічної документації на предмет іпотеки.

Розгляд справи відбувся за відсутністю відповідача та третьої особи в порядку вимог ст.ст. 224-226 ЦПК України.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 29.05.2013

року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено: в рахунок погашення боргу за вищевказаним кредитним договором № 010-2/07/1-618-07 від 24.05.2007 р. в сумі 711106 грн. 20 коп. звернути стягнення на нерухоме майно ОСОБА_6 на користь ПАТ

«Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції, а саме нежитлову будівлю літ «А-2» загальною площею 715 кв.м, яка розташована за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю ОСОБА_6 на праві власності на підставі

договору купівлі-продажу, посвідченого 19.11.2004 р. державним нотаріусом П'ятої Харківської нотаріальної контри Лакізою І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1-1765.

Надано ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» » в особі Харківської обласної дирекції право на продаж вказаного предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві на умовах та в порядку, викладеному в ст.. 38 Закону України «Про іпотеку», за ціною, встановленою на підставі оцінки суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Також надано ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» » в особі Харківської обласної дирекції право на проведення усіх дій, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки, в тому числі на виготовлення копій правовстановлюючих документів та технічної документації на предмет іпотеки.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» » в особі Харківської обласної дирекції судові витрати в сумі 3 441 грн.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 29.05.2013 року

оскаржено третьою особою ОСОБА_8 в особі свого представника ОСОБА_4, який в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, неправильне застосування вимог матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Зазначає, що районним судом застосований спосіб звернення стягнення на майно, яке не передбачено іпотечним договором та застосований Закон України «Про іпотеку» не в

редакції, який діяв на час укладення іпотечного договору.

Вислухавши пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до вимог ст.. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи

24.05.2007 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ

«Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 010-2/07/1-618-07, за умовами якого останній отримав у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового використання грошові кошти в сумі 83 000 доларів США з відсотковою ставкою 13% строком до 24.05.2014 р. та зобов'язався погашати суми заборгованості за кредитом згідно графіку погашення кредиту, який є додатком №1 до кредитного договору, а також щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом, починаючи з наступного місяця після дня надання кредиту, а також при кінцевому погашенні кредиту.

Цей кредитний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Згідно п. 4.1.1. кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник ОСОБА_8 зобов'язаний сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в poзмipi подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Взятих на себе зобов'язаньза за вказаним кредитним договором позичальник ОСОБА_8 не виконував, в зв'язку з чим станом на 11.10.2011р. виникла заборгованість в poзмipi 89 192, 64 долара США, яка складається: з заборгованості за кредитом - 68 556,60 доларів США; прострочених платежів за відсотками -16 335,25 доларів США; пені за порушення строку погашення кредиту - 2 479,22 доларів США; пені за порушення строку погашення відсотків -1821,57 доларів США, що в загальній сумі еквівалентно 711 106,20 грн.

Згідно п. 1.9.1. кредитного договору позикодавець має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань вцілому у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

29.05.2007 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 в рахунок забезпечення виконання позичальником ОСОБА_3 будь-яких зобов'язань за вищевказаним кредитним договором був укладений договір іпотеки № 010-2/07/1-618/1-07, предметом якого є нерухоме майно - нежитлова будівля літ «А-2» загальною площею 715 кв.м, яка розташована за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю ОСОБА_6 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 19.11.2004 р. державним нотаріусом П'ятої Харківської нотаріальної контри Лакізою І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1-1765.

Відповідно до п.6.3 іпотечного договору іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання за кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.6.3 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку»; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п.6.5.1 іпотечного договору цей договір відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого останній на власний розсуд може ( в тому числі) згідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку» продати предмет іпотеки будь-якій особі - покупцеві, при цьому ціна продажу предмета іпотеки може бути встановлена за вибором іпотекодержателя, або в розмірі заставної вартості предмета іпотеки, визначеної в п.1.3 цього договору, або на підставі

оцінки майна, що підготовлена незалежним суб'єктом оціночної діяльності.

Зазначені вимоги іпотечного договору узгоджуються з вимогами ст.ст. 12, 33, 38, 39 Закону України «Про іпотеку» в редакції як на час укладення іпотечного договору, так і на час вирішення спору судом першої інстанції.

Позивач відповідно до вимог ст. 20 ЦК України та пунктів 6.3-6.4 договору іпотеки самостійно обрав спосіб захисту свого порушеного права, який зазначив у своєму позові про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку», виконавши при цьому вимоги п.6.1. іпотечного договору.

У зв'язку з наведеним, посилання в апеляційній скарзі на те, що іпотечний договір не має застереження, передбаченого ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку», тому позивач не мав право обирати такий спосіб захисту, судова колегія вважає безпідставними. Крім того зазначені апелянтом норми права встановлюють позасудове врегулювання відносин між іпотекодавцем та іпотекодержателем.

Доводи апеляційної скарги на те, що в оскаржуваному рішенні відсутнє посилання на початкову ціну іпотечного майна, не є підставою для зміни або скасування рішення районного суду, оскільки пунктом 6.5.1. іпотечного договору визначені умови продажу іпотечного майна, які відповідають вимогам ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Як пояснив представник позивача в суді апеляційної інстанції оскаржуване рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29.05.2013 р. фактично виконано, заставне майно реалізовано і грошові кошти зараховані в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення якого ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1. ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 травня

2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: